Проїжджаючи вулицею, брат вирішив заглянути до сестри Галини. Однак, під’їхавши до воріт, він з подивом витріщився на купу гілок, і розпиляний на цурки стовбур берези.
Сестра у вицвілій хустці та порваній куртці з каптуром стояла поруч, і хитала головою.
– Галю, що це тут? Наче бурі не було вночі? – Чоловік вийшов з машини, й підійшов до сестри.
– Електрики чортові, приїжджали підпилювати гілки, щоб вони за дроти не чіплялися, а зрештою, майже всю спиляли, – нарікала Галина. – Кинули й нічого не прибирають. Два дні вже лежить.
– Так собі візьми, можна на дрова пустити, тим більше, що все розпиляно, – запропонував Михайло сестрі.
– Ось ще, у нас є дрова, не буду я з ними возитися, а Микита на вахті, – пирхнула жінка.
Чоловік ще раз уважно оглянув купу потенційних дров, і його раптово осяяло.
– Може, я їх тоді собі заберу, якщо тобі не треба? – з надією спитав Михайло. – Я сьогодні все заберу.
– І гілки теж? – із підозрою поцікавилася Галина. – Ну, забирай тоді, раз так…
Цього ж вечора, боячись, що сестра несподівано передумає, Михайло позичив у друга машину, і приїхав за дровами.
Кілька годин він провозився з березовими цурками, й звільнив місце біля воріт. Галина за всім уважно спостерігала, а потім навіть подякувала братові за те, що він допоміг прибрати хмиз.
Близько пів місяця була тиша, поки з вахти не повернувся Микита. Він, хмільний, подзвонив зятю і зажадав пояснень.
– Чого це ти раптом почав господарювати на чужій території? – грубим тоном спитав чоловік у Михайла.
– Де я господарював? – здивовано відповів питанням на запитання зять.
– Слухай, ти думаєш, якщо у тебе вища освіта, то ти найрозумніший і можеш усіх обдурити? – гидко захихотів Микита. – Хто тобі дав право забирати чуже?
– Я нічого в тебе не брав, – усміхнувся Михайло, не зрозумівши, що йдеться про березові цурки.
– Як це нічого не брав? Ти машину дров викрав у мене прямо з-під воріт, – почав кричати в слухавку чоловік. – Скористався тим, що я на вахті перебуваю, і обібрав мою дружину з трьома дітьми!
– Ах, то ось у чому справа?! Ти в Галини спитай, як усе було, перш ніж на мене кричати! – процідив крізь зуби Михайло.
– Я й так усе знаю! Обдурив її, на халяву машину дров відвіз, і радіє, – Микита продовжував звинувачувати його у крадіжці.
– Стоп! Я не збираюся тебе слухати! Що ти хочеш від мене? – перервав безглузду промову чоловік.
– Або гроші віддавай за машину дров, або повертай усе назад, як було! – діловито зажадав зять.
Від слів Микити чоловік занервував. Віддавати гроші він не хотів, а повертати дрова – тим паче, бо Михайло вже розпорядився ними: наколов і поклав у дровник.
– Чого мовчиш? Що робитимемо? – Відчувши затримку, з роздратуванням запитав Микита.
– Скільки грошей хочеш?
– Скільки у нас коштує машина дров – чотири тисячі гривень, – озвучив свою ціну чоловік.
– Ти взагалі у своєму розумі? Там не було цілої машини, – обурився у відповідь Михайло.
– Я не знаю, я не бачив, – з єхидством відповів Микита. – Коротше, у тебе тільки два виходи, і я їх тобі щойно озвучив. Даю час до завтра.
– Якщо не буде жодної визначеності, напишу на тебе заяву, не подивлюся на те, що ти мені доводишся родичем.
Замість відповіді Михайло поклав слухавку, тож зять так і не зрозумів, згоден він з ним, чи ні.
Проте вранці родич так і не зателефонував, тож Микита вирушив у поліцію і заявив, що чоловік сестри його обікрав.
Звісно, він не став уточнювати той факт, що березу спиляв не він, а електрики. Також Микита перебільшив розміри збитків, заявивши, що Михайло заборгував йому шість тисяч гривень.
Першою про те, що трапилося, дізналася Марина Павлівна, яка була матір’ю Михайлу та Галині.
Вона зателефонувала синові та стала лякати його тим, що Микита написав заяву в поліцію.
– Поверни ти йому гроші, синку, не дай Боже ще термін дадуть, – заохала Марина Павлівна.
– Чому я маю повертати? Галина сама дозволила забрати, сказавши, що їй не треба! – обурився чоловік у відповідь на натиск матері.
– Ну, зараз уже не розбереш. Синку, віддай…
Михайло, якого затрясло від злості, не став розмовляти з нею, і скинув дзвінок.
Він став чекати на приїзд поліції, але та чомусь так і не приїхала, тому чоловік вирішив, що Микита одумався, і перестав займатися нісенітницею.
Однак Михайло не знав справжнього стану справ. Тільки на сімейній вечері, куди зібралися сім’ї сестри та брата, батько, Віктор Васильович, добряче напідпитку, виступив з полум’яною промовою.
– Я хотів вимовити тост і сказати, що радий, що в мене такі діти, але… сьогодні я цього не скажу! – грізно промовив він. – Мишко, ти коли матері гроші повернеш?
Михайло здивовано глянув спочатку на батька, а потім на матір. Він щиро дивувався з приводу того, про що говорив чоловік.
– Чого ти очі витріщаєш на мене?! Шість тисяч поверни своїй матері! Вона більшу частину пенсії за тебе віддала ось цьому проходимцю! – Віктор Васильович тицьнув пальцем у зятя Микиту. – Обдерли пенсіонерку, гірше за будь-якого шахрая!
– Тату, ти про що говориш? Я не позичав, – Михайло повільно підвівся з-за столу.
– Не брав, а чого тоді мати за тебе шість тисяч цьому герою віддала? – пробубнив Віктор Васильович. – Дрова якісь ти в нього забрав…
Чоловік перевів погляд з батька на зятя, і зневажливо примружив очі. Він зрозумів, що Микита не здався, і мати вирішила піти йому на поступки, та загладити провину.
– Галю, ну скажи ти хоч при всіх, що сама дозволила мені забрати березу на дрова? Ти ж стояла і голосила, що нарубали, а прибрати нема кому! – Михайло з надією подивився на сестру, яка замість відповіді, опустила очі у підлогу.
Галина не збиралася ні в чому зізнаватись і втрачати шість тисяч, які замість брата віддала мати.
Обурений Михайло вискочив із-за столу, і покликав за собою дружину, маючи намір залишити батьківську хату.
У дверях чоловік зупинився із задумливим виглядом, і обернувся на родичів.
– Гроші не поверну, бо не просив нічого за мене віддавати, це раз, а два, більше тебе знати, сестро, не хочу! – голосно промовив він, і вийшов із зали.
З Галиною та Микитою чоловік більше не контактував, проте на нього образилися ще й батьки, які були впевнені, що врятували його від позиву, і він зобов’язаний повернути їм шість тисяч.
А ви як вважаєте, Михайло мав повернути сестрі дрова, або гроші? Як би ви вчинили в цій ситуації?
