Коли я познайомилася зі своїм хлопцем, він мене попередив: «Мої родичі чомусь один з одним не дружать! Тільки бабуся лагідна та добра». Ця старенька родичка запросила пожити в неї після весілля. А за рік я відкрила таємницю сімейних сварок.
У квартирі літньої родички ми зайняли одну кімнату. Я з Марією Матвіївною спілкувалася ввічливо, з огляду на її звички. Адже ми прийшли на її територію, а не вона до нас. Отже, ми повинні поступатися і поважати думку літньої господині.
Бабусі подобалося, що я не ображаюся на її бурчання. Хвалила мене за те, що вмію шити, швидко і смачно готувати, добре живу з її онуком і добре дивлюся за малюком.
Вона порівнювала мене зі своєю колишньою невісткою (мамою чоловіка). Казала, що та порівняно зі мною, нічого не вміє робити, а гонор свій завжди показувала.
З колишньою невісткою вона так і не знайшла спільну мову, а зі мною легко і просто в спілкуванні. Мені теж подобалася ця добра і лагідна бабуся.
До літньої жінки приходили інші онуки та дорослий син із дружиною. Привітна господиня завжди пригощала їх солодкою випічкою, та чаєм, для кожного знаходила лагідні слова.
Але між мною та родичами чоловіка відчувалася напруженість. Тому я кілька хвилин сиділа у вітальні, а потім тактовно йшла до своєї кімнати.
Але, тільки но гості залишали будинок старенької, вона неодмінно починала мені на них скаржитися. Жалілася, що вона намагається всім догодити, а вони не цінують її доброту та турботу. І що їй робити? Я терпляче її вислуховувала, та виявляла співчуття.
Якось чоловік поїхав у відрядження, а до бабусі в гості прийшов його старший брат. Далі сталося зовсім непередбачуване! Він почав кричати на мене, та взивати різними словами, при цьому навіть не пояснюючи причини. Для мене був незрозумілим такий його вчинок, бо ми раніше спілкувалися по-дружньому.
Я зібрала валізу, посадила малюка у візок і поїхала до мами. Після повернення з відрядження, коханий одразу ж попросив мене повернутися. У моєї мами для нас не було місця, тому що вільну кімнату займали родичі вітчима. Винаймати окрему квартиру для нас було занадто дорого.
Чоловік зустрівся з братом і з’ясував причину, чому той так зі мною поводився. Виявилось, що бабусі з нами дуже погано. З її слів він зрозумів, що мого чоловіка потрібно від мене рятувати, бо в нього не вистачає характеру зі мною розлучитися. Йому потрібно допомогти позбавитися дружини.
Ось так я дізналася про справжнє ставлення бабусі до мене. Чоловік запевнив брата та бабусю, що я його повністю влаштовую, як дружина, й рятувати його зовсім не потрібно.
Нам довелося знову повернутись у квартиру бабусі. Попри її старечу дволичність, ми з нею прожили ще рік. Я вже не спокушалася її хвалебними словами, але й не ображалася, тому, що йти нам було все одно нікуди.
Я розгадала причину, через яку в родині чоловіка був постійний розлад. Усім подобається відпочивати у милої бабусі. Вона і домашніми пиріжками почастує, і приголубить. Але кожному, хто приходив, вона казала приблизно так: «Ти мій найулюбленіший син, а той поганий, він мене ображає!».
Ось і виходить, що всі родичі захищають один від одного милу бабусю, та завжди сваряться.
Матвіївна тим часом сидить на дивані плаче, та жаліється: «І чому мої діти не дружать?».
А що вона сама є причиною розбрату, навіть і не здогадується, чи вдає, що не здогадується, а сама собі на умі! Не уявляю, на скільки нас ще вистачить, щоб мешкати з такою родичкою, бо терпець мій майже ввірвався!
