Мої батьки завжди виховували мене так, що старших треба поважати, а моя бабуся завжди вчила мене, що коли я вийду заміж, то мене якщо не з любов’ю, то з величезною повагою і вдячністю ставитися до мами чоловіка.
Так що я була налаштована саме так і поступати.Сім років тому я вийшла заміж але склалося все зовсім не так, як я думала, і далеко не з моєї вини.
Спочатку відносини зі свекрухою були натягнуті, але терпимі. Ми з чоловіком після весілля оселилися на орендованій квартирі, в цей час мої батьки будували нам будинок.
Не скажу, щоб свекруха так часто бувала в гостях, але бувала влучно — кожен раз вона знаходила, за що мені можна було б зробити зауваження, і говорила це не тільки мені, але і моєму чоловікові.
Я десь з рік терпіла і мовчала, закривала очі, але поведінка Олени Дмитрівни було просто неприпустимим. Вона могла собі дозволити перевірити пальцем пил на меблях, задирали тюль і перевіряли ступінь поливу вазонів, по кутах шукала павутину, а на кухні (коли подавався обід) перевіряла посуд на чистоту.
І це при тому, що господинею я була хорошою, мене виховала мама, у якої в будинку, як в музеї. Я від мами, звичайно, відстаю, але моя свекруха відстає на багато далі.
Перед кожними вихідними я ретельно прибираю, знаю, мами прийдуть в будь-який час. Перший час з чоловіком було важко: він не розумів, навіщо складати в шафу одяг, якщо завтра або післязавтра її можна надіти; і тим більше не розумів, навіщо щосуботи мити підлогу; перший раз він взагалі здивувався, що підлогу миється: завжди думав, що потрібно тільки пилососити.
Мої батьки зробили все для того, щоб ми швидше вселилися у власний будинок. Ми переселилися і свекруха стала у нас частим гостем. До звичних перевірок будинку додалися ще й клумби з городом.
Нещодавно я прийшла додому і побачила, що вона риється в моїй пралки зі словами: «Та я так — просто подивилася».Мені не подобається, що вона взута може пройти в спальню, а у мене дитина по підлозі повзає.
У моєї свекрухи у будинку дуже не прибрано, ну дуже. Сісти ніде, все завалено одягом, на столі в кухні місця немає для чашки, пройти ніде, так як всі крупи на підлозі біля газової плити: тут і цукор, і борошно, і все по підлозі, і хліб на підлозі біля столу.
І при цьому всьому вона приходить до мене, щоб вказати мені, що не так.На свята зібралися: мої батьки, свекруха, так би мовити, в сімейному колі. За столом Олена Дмитрівна почала обговорювати, що ми неправильно спланували будинок — зал можна було зробити менше, а кухню більше.
Потім почала обговорювати страви.На столі були голубці з квашеної капусти, так свекруха сказала, що я неправильно їх зробила, тому що до них повинні входити цілі шматочки м’яса, а я додала фарш.Моя мама глянула на мене, побачила, що я більше не витримую, і покликала мене на кухню робити чай.
– Доню, не звертай уваги, — порадила мені мама. — Вона стара жінка, ти її вже не зміниш, а от стосунки з чоловіком можеш зіпсувати.Я повернулася за стіл, почастувала чоловіка чаєм і пообіцяла, що наступного разу зроблю голубці по її рецептом.
