Як перестати сваритися з донькою?

Дочці 18 років, виховую без чоловіка, живемо утрьох із бабусею. Вона вступила до хорошого університету, за власним бажанням, на бюджет. Про проблеми з навчанням я дізналася з дзвінка декана. Це було перед першою сесією.

Виявилося, що моя дочка прогулює пари і частіше не буває на заняттях, аніж буває. Дочка пояснила цю ситуацію тим, що їй важко адаптуватися на новому місці (вона навчається в іншому місті), що їй важко жити у гуртожитку, обіцяла виправитись. І я повірила їй. Стипендії її позбавили, пригрозили, якщо прогулюватиме – виженуть.

Я вирішила, що дочка справді візьметься за навчання, відновить стипендію (для нашої родини матеріальне питання гостро стоїть). На мої питання про навчання, стосунки з подругами відповідала, що все гаразд, навіть вийде на стипендію. Ближче до сесії мені зателефонували з деканату та повідомили про те, що стоїть питання про відрахування доньки з університету.

Тут і почався жах: розмови про самогубство, неявка на іспити. З горем навпіл іспити склала, а решту перенесли на осінь. Були у психолога, вона двічі сходила, а потім сказала, що їй психолог не потрібен. За рекомендаціями психолога домовилися з нею про те, що вона влаштується влітку на роботу, або допомагатиме по господарству і паралельно займатиметься предметами, які доведеться перездати.

У результаті роботу знайти не може (обіцяли зателефонувати, але не передзвонили), вдома, якщо приготує 1 раз їжу, каже про це 3 дні, прибере у квартирі та сама історія. До іспитів не готується, сидить удома та читає запоєм художні книги (коли не ходила на заняття, залишалася у гуртожитку та читала книги).

Останній наш конфлікт зовсім вибив мене з колії: зранку пішла з подругою влаштовуватися на роботу, їй сказали, щоб підійшла за іншою адресою, але вона вирішила піти краще погуляти з подругою. Повернулась додому пізно і на мої питання про працевлаштування відповіла, що сходить завтра (а завтра субота). Тут же вона сказала, що їй нема чого влаштовуватися на роботу, що я повинна її годувати просто так, почала вимагати з батька аліменти (він їх уже рік не платить, по досягненню повноліття), обзивати мене.

Нині не знаю, як далі жити. Вона зачинилася в кімнаті і виходить лише до туалету. Намагалася з нею поговорити, але вона анітрохи не кається. Як вийти із цієї непростої ситуації?

 

Related Post

Все дитинство я цькував бідну дівчину за її руде волосся та веснянки… а потім як закохався …Все дитинство я цькував бідну дівчину за її руде волосся та веснянки… а потім як закохався …

Руда-руда, руда-безсоромна … Коли мені було 6 років, ми всією сім’єю переїхали до Херсона. Нічого особливого, просто змінили один панельний будинок у Харкові на інший такий же, але в Херсоні.

Я відчуваю, що ми різні, у нас різні погляди на життя та сім’ю в цілому, немає спільних інтересівЯ відчуваю, що ми різні, у нас різні погляди на життя та сім’ю в цілому, немає спільних інтересів

Мені 36 років, і вже 11 років я одружена з людиною іншої національності та релігії. Є донька-підліток від першого шлюбу. Живу із сім’єю за кордоном та працюю на гарній роботі.

Мої батьки вмовили нас після весілля залишитися жити з ними… Це рішення практично зруйнувало наш шлюб…Мої батьки вмовили нас після весілля залишитися жити з ними… Це рішення практично зруйнувало наш шлюб…

Життя без батьків – це краще медового місяця… Коли я тільки-тільки вийшла заміж, гостро постало житлове питання. Мій чоловік переконував мене, що нам пора зняти квартирку і жити окремо від