Як подруга через заздрість списувала всі капості на нашого маленького сина, а потім радила краще виховувати його, та не боятися карати

У нас сімейна традиція – запрошувати на всі свята брата чоловіка Льошу, та його дружину Світлану. Ми полюбляли влаштовувати різноманітні ігри, та святкові розіграші. Так сталося і на мій день народження. Я обожнюю готувати, і всі залюбки вживають мої кулінарні здобутки.

Але цього разу я помітила, що мій фірмовий салат “Соната” критично пересолений. Я точно знаю, що додавала лише дрібку солі, та куштувала його на смак. Чомусь солоними виявилися і кекси!

І якщо у випадку з салатом я могла припустити свою помилку, хоч і малоймовірну, то кекси ніяк не могла зіпсувати таким чином. Світлана плювалася найголосніше, а я палала від сорому…

Однак, подруга заспокоювала мене, й припустила, що, можливо, кекси посолив Максим, мій чотирирічний син. Навряд чи  він міг таке зробити, проте це був імовірніший варіант. Світлана порадила уважніше виховувати сина, краще стежити за ним, й не боятися карати.

У мене залишився неприємний осад, проте наступний випадок дав привід замислитися про краще виховання сина. Коли святкували день народження Віталіка, мого чоловіка, чоловіки вкотре вийшли на подвір’я, а ми зі Світланою склали їм компанію.

Але коли ми повернулися до кімнати, то відчули запах горілого! Джерелом виявився тліючий кут нашого нового дорогого дивана! Свєта припустила, що поки наші чоловіки розмовляли, мій син витяг з кишені Льоші сірники, та підпалив диван.

Меблі були зіпсовані, Максим покараний, хоча він плакав і доводив, що не знає, як це вийшло, що це не він. Я довго розмірковувала над цією ситуацією, згадувала деталі – ось Льоша та Віталік ідуть у двір, я відводжу сина в кімнату і виходжу до них, Світла заходить до вбиральні, й потім приєднується до нас…

Не вдавалося зібрати цю головоломку. Не Світлана ж палила диван, доки була одна? Але й син ніколи не займався шкідництвом. Усе прояснилося, коли ми влаштовували пікнік. Поїздка на озеро обіцяла бути прекрасною, чоловік займався шашликами, я – овочами, родина Льоші взяла відповідальність за оснащення.

Ось довгоочікуване місце, багаття розведене, їжа готується. Ми періодично відлучалися в гай за хмизом, або до води. Ось Віталік урочисто покликав нас на шашлик, усі збіглися миттєво, бо були голодні! Але варто було відкусити шматочок соковитого м’яса, як я відчула, що він занадто кислий! Хтось долив багато оцту.

Світлана демонстративно плювалася, та сказала, що вживати його не можливо. Вона осудливо подивилася на мене і сказала, що дарма я полізла до м’яса. Однак я взагалі не чіпала шашлики, ними займався виключно  мій чоловік.

Тоді Свєта згадала було про Максима, але швидко осіклася – син залишився вдома з бабусею. І раптом Віталік спитав її, а що, власне, вона робила біля багаття? Він бачив, як залишившись одна, Світлана швидко підбігла до шашликів, та робила якісь маніпуляції.

Всі почали її запитувати, з якою метою вона підходила до багаття? Тоді вона занервувала, почала кричати й раптом розплакалася! Світлана почала голосно кричати на Льошу, що втомилася жити в злиднях, питала, чому його брат заробляє більше, й дарує мені дорогі подарунки, а Льоша – за безцінь …

Вона кричала і плакала, а ми просто розкрили роти від її несподіваного “концерту”. Вона заявляла, що їй все одно, зізналася, що вона полила оцтом м’ясо, щоб усіх провчити. Але коли я суворо запитала щодо пересолених страв, пропаленого дивана, Світлана розкричалася ще більше.

Вона жбурляла овочі, говорила ридаючи, що все зробила сама, щоб нас провчити за те, що ми краще … Це був справжній напад істерики заздрісної жінки!

Скільки подробиць ми тоді дізналися, з’ясувалося, що Максим ніколи не був винний, все робила Світлана і намовляла на мого сина, щоб відвести підозру… Ми з чоловіком не хотіли скандалу, просто зібрали речі, та поїхали додому.

Щоправда, Віталік сказав Свєті, що думає про це все, і про неї особисто. Він попросив її більше не приходити до нас. З Льошею ми іноді ще спілкуємося, але Світлані в наш будинок вхід закритий. Можливо це не по-людськи, але справедливо! Чи потрібно пробачати таку “родичку”?

You cannot copy content of this page