Як прийшла весна я побачив скільки ж сміття накидали люди в парку, вирішив сам все поприбирати, складав сміття в купки і підпалював, не догледів і вогонь з однієї купи перебрався на суху траву

Цей випадок стався ранньою весною 2000 року в нас в місті, коли я вирішив прогулятися по парку. Сніг в лісі зійшов, все сміття, накопичене за зиму, лежало на сухій траві. Мене це зачепило, не те з людьми відбувається: адже парк в смітник перетворюють!

Без вагань вирішив завтра ж прибрати вздовж центральної алеї.
На наступний день я почав збирати сміття; через кожні 5-8 метрів утворювалися купи, і я вирішив їх спалювати.

Заняття це в поодинці дуже тяжке, тому, не чекаючи, поки прогорить одна купа, я переходив до наступної.

Зауважу відразу: стояв теплий, безвітряний і безхмарний день. Коли я пройшов близько ста метрів, палахкотіло вже кілька куп.

І тут я помітив, що на самому початку алеї загорілася суха трава. Потім почав горіти сухостій. Намагався загасити вогонь, але швидко зрозумів, що не справляюся.

Я в буквальному сенсі мало не заплакав! Всякими словами лаяв себе за свою нескінченну дурість – починалася сильна пожежа.

Подумки звернувся до Бога, вклавши в свою молитву всю душу: «Господи, ну допоможи ж! Дай дощу! Дай дощу! »

І буквально через хвилину при ясному небі жодної хмарини хлинула злива. Вона йшла, поки вогонь повністю не згас. І відразу припинився. Протягом решти дня я був як у трансі. Я не міг повірити, що Господь дійсно почув мене, дурня, і допоміг.