Після розлучення живу з п’ятирічним сином у бабусиній однокімнатній квартирі, де ремонту не було вже років 25, якщо не більше. Особливо в жалюгідному стані кімната. Мені шкода сина, що він живе в таких умовах.
На ремонт у мене грошей немає, колишній чоловік не те, що не допомагає, навіть аліменти не завжди платить. У нього немає постійної роботи, через любов до гулянок.
У його батьків, з якими ми раніше жили, є гроші, я це точно знаю, але коли попросила хоча б позичити, свекруха відповіла, що я можу жити в них, і що мене ніхто не виганяв.
Те, що їхній син гуляє, влаштовує скандали на очах у дитини, вони не помічають, кажуть, що багато хто зараз так живе, і нічого. Нехай багато хто терпить, а я не хочу, не бачу сенсу!
Нещодавно чоловік сказав, що йому запропонували підробити вантажником, когось там підмінити на якийсь час, і що всі зароблені гроші він віддасть на ремонт, і навіть сам допоможе.
Я спочатку не повірила, але у вихідні він прийшов майже тверезий, допоміг мені обдерти шпалери в кімнаті, навіть привіз кілька мішків тинькування, щоб закласти тріщину в стіні. Я отримала аванс, купила нові шпалери, і почала чекати обіцяних грошей.
Але колишній чоловік чомусь не відповідав на дзвінки. Як виявилося потім, він попрацював два дні і знову пішов у загул. Звичайно, на його місце взяли іншу людину. Я просто не знаю, що мені тепер робити, бо витратила останні гроші на шпалери, а до зарплати ще далеко, та й платять зараз невчасно, затримують зарплату.
Тоді я вирішила поговорити зі свекрухою, попросила допомогти, але зрозуміла, що їй якраз на руку така ситуація, вона знову запропонувала переїхати до них, а мою квартиру після ремонту здавати. Розумію, що вона нудьгує без онука, хоче, щоб син мав сім’ю, але я вже втомилася терпіти його пристрасть до гулянок.
Мене щось він не хоче, хоча щоразу обіцяє, що кине свої шкідливі звички, але я вже в це не вірю. Просто не знаю, що робити, як знайти вихід з ситуації.
Начебто і друзів, і знайомих багато, добре спілкуємося, але врятувати нікому. У мене немає мами, є мачуха, яка допомагати мені не буде, і батькові не дозволить. Я її й не звинувачую у цьому, хто я для неї?