Як я народила пройшло всього три місяці, а чоловік подзвонив з “гулянки” і сказав, що все, він втомився від сімейного життя

Жили ми з моїм чоловіком в шлюбі 5 років. З мого боку шлюб був “побачила і полюбила”. За п’ять років шлюбу і рік відносин до цього з мого боку – жодної найменшої причини засумніватися в невірності. Була йому другом, напарником, жилеткою, коханкою – в загальному, всім, що шукає чоловік в тій самій.

Народила йому прекрасну дочку, як дві краплі, схожу на нього, плакав під пологовим будинком від щастя, включав пісні про дочок, говорив про те, який він щасливий, мріяв, як поведе її під вінець і буде з нею танцювати танець батька і доньки.

Вийшла на роботу через три місяці після пологів, тому що фінансова допомога чоловікові була потрібна, сім’я молода, допомоги особливо не було. Дитина під опікою бабусі (друга, його мати, була проти шлюбу, внучку і бачити не хотіла).

Гуляв він періодично, приходив бувало під ранок, але тут оленем виступаю вже я, здогадувалася, прощала, закривала очі, намагалася зберегти шлюб
І тут ця істота в черговий раз йде на гулянку, а вранці мені дзвонить і повідомляє, що він мене не любить, хоче розлучення, втомився від сімейного життя.

Жах, який я пережила тоді, я дотепер згадую, хоча пройшло вже два роки. Я впала не просто в депресію, мене як ніби розмазало. Я перестала їсти й спати. Просто укладала доньку, лягала поруч і до ранку дивилася в стелю.

Дзвонила йому раз по сто, намагалася поговорити, а він відповідав, що “не хочу, не буду”. Потім дізналася від друзів сім’ї, що він давно знайшов собі дівчину з дитиною і пішов до неї жити. Через три дні прийшов назад, почав благати пробачення, я тебе люблю, дочку люблю, мені потрібен час.

Ніч переночував, і знову, не люблю, йду. Мені здавалося, що у мене поїхав дах, не можуть люди фізично стільки плакати. Від болю горло перехоплює, здається, ще трохи й закричиш по звірячому, до болю в горлі, тільки б трохи легше стало.

А потім він прийшов і вирішив зняти тягар з душі, розповів, як він мені зраджував всі роки шлюбу, і до нього. Сміявся, перераховуючи, як, коли, з ким, під яку музику, сміявся з мене, коли згадав, що я йому спину мазала, коли він нібито її подряпав, впавши на річці. А я сиділа і не ворушилася. Ворушилися волосся на голові, від тваринного жаху.

Я на нього дивилася, а бачила істоту нахабну. Він розповідав, як одна з його коханок під виглядом подруги з роботи, була у нас на весіллі. Тоді я вперше зрозуміла, що таке справжня ненависть.

Врятувала дочка і робота. Карма виявилася нещадною. Я отримала гарне підвищення по роботі і як бонус гідну зарплату. Схудла на 10 кг, встала на ноги й цим, мабуть, щосили врізала по його кармі. Він втратив хорошу посаду, потім його звільнили, довго поневірявся по знайомих, друзі всі відвернулися від нього, а та дівчина, дізнавшись, що його звільнили, вигнала його в того ж дня, сказавши, що чоловік без грошей їй не потрібен.

А що я? Я отримую моральне задоволення від того, що відбувається з ним. В одну з останніх зустрічей, він сказав, що я стала краще, сильніше, і що він дуже радий, що у мене все добре. А я? Я сказала тільки одну річ, єдине, про що я мрію, побачити як ти мучишся і падаєш на ще більше дно. Тоді я повірю в справжню справедливість.