Нашому Новорічному подаруночку зараз 10 років. Вона розумниця і красуня з косою до пояса, захоплюється кінним спортом, стрільбою з лука і ходить на Ушу.
Минуло 10 років, але кожен Новий рік з того часу це не просто свято, а День Народження нашої дочки. Термін пологів звичайно не стояв на 1 січня, обіцяли як мінімум 7 січня, а як максимум 14. Але дочка вирішила по-іншому. Народжувати взагалі страшно, народжувати перший раз ще страшніше, а народжувати 1 січня. Весело!
Почалося звичайно все 31 грудня, коли я накривала стіл для гостей, бо святкувати вирішили у нас. Салатики, нарізка, холодець, тортик і так далі й тому подібне. А ще привести кухню, та й взагалі квартиру в порядок.
Коротше годинник тікає і до приходу гостей зрозуміло, що втомилася. Зустріли ми відмінно, і посиділи поговорили, і погуляли. Потім моя подруга з чоловіком залишилися ночувати у нас.
Вранці, прокинувшись я зрозуміла, що відчуваю я себе якось не так. Через деякий час почалися перші перейми. Я почала метушитися, чоловік теж. Подруга зупинила нас майже біля порога. Маючи медичну освіту їй було не складно вмовити нас видихнути, розслабитися і в найближчі години не рватися до лікарні. Наступні 4 години всі дружно стежили по годинах і записували проміжки між переймами доїдаючи салатики й нарізку.
Народ базікав і жартував, це дуже допомагало пережити перейми. Мені їсти не давали, аргументую тим, що організму буде легше. З’ївши мандаринку після чергових перейм і відчувши, що накочує наступна, я зрозуміла, що пора. Зібралися ми вже спокійно, сіли в машину і поїхали в пологовий будинок.
Чоловік подруги відкриваючи двері приймальні гучно привітав персонал з прийдешнім святом, на що отримав відповідь «Свято вже закінчилося! У нас трудові будні».
До моменту, коли почався сам процес я пробула в блоці всього близько півтори години й зрозуміла, що, якби всі 8 годин мені довелося провести ось так одній в кахельному приміщенні я б уже втратила всю силу духу на подвиги.
Персонал був весь адекватний, спиртним ні від кого не пахло. Породіль було не багато й акушерки з медсестрами й хірургом приходили до нас всім натовпом. Біля мене було чоловік 8, все жартували й підбадьорювали й мене і себе. «А ось і ваш Новорічний подарунок!» – сказала мені акушерка, поклавши дочку на груди, – «Зараз помиємо, спакуємо, стрічкою перев’яжемо і під ялинку!»
Можливо вони говорили, це кожній матусі в цей день, але в той момент це було тільки моє і тільки зі мною.
Після виписки, я зберегла бирки з ноги й руки дочки й зовсім недавно переглядаючи альбом моя сестра звернула увагу на номер бирки – №7. Наш подаруночок був сьомим в той Новий морозний рік!
Мама все життя відмовляла мені у підтримці, навіть у найменшій. А ще вона ніколи не…
Насправді ніщо не віщувало біди. Зрозуміло, я помічала, що Андрій завжди виглядає з голочки, обожнює…
Я дуже рада, що мама зважилася у свої сорок вісім років почати все з чистого…
Моя сестра минулого року отримала цікаву пропозицію щодо роботи та поїхала за контрактом на чотири…
Наша сім'я не скажу, що була дуже багатою, але цілком заможною. Батьки оплатили нам з…
Мій чоловік - Андрій - єдиний "дорогоцінний синочок" Тамари Павлівни. Чи треба говорити, що вона…