Як зрада дівчини змінила моє життя на краще

Почалося це все, коли я ще тільки-но повернувся з армії. На одній із вечірок я познайомився з дівчиною. Починалося все зі спілкування, потім почуття і вже далі серйозні стосунки. Три роки були разом, мали купу планів на подальше спільне життя, хотіли дітей, зустріти разом старість та захід сонця життя.

Мабуть, по-справжньому почуття та мрії були тільки в мене, а в дівчини це були лише ігри. Закінчилося все банально: вона знайшла іншого, довго брехала і грала в ігри – то кохання, то холод, то скандали, закиди, звинувачення, істерики…

Розкрилося все випадково і безглуздо. Забутий телефон, саме тоді, коли надійшло повідомлення від коханця. Ним виявився багатий, гарненький, шаблонний недалекого розуму мачо. Чорт мене смикнув, я взяв телефон і прочитав усе.

Після її повернення не було ні скандалів, ні з’ясування стосунків. Я мовчки віддав їй речі, які для неї зібрав, і виставив за двері разом із телефоном та відкритим листуванням з ним.

Звичайно, на цьому все не скінчилося. Після була ще ціла купа брехні та метань від однієї версії до іншої. Спочатку вона звинувачувала і дорікала, кидалася погрозами, що я її більше ніколи не побачу, потім каялася, плакалася і просила «дати шанс», освідчувалась у коханні і, як і всі, говорила, що це все «помилка».

Мої мрії і все життя розбилося, як скло, в одну мить. Ні, я не зламався, але точка опори зникла, я жив, але сенс і ціль зникла.

Вирішив я все одним ривком. Після однієї душевної розмови з найкращим другом ми вирішили перебратися в інше місто і почати все з нуля, як колись мріяли до армії — створити свою справу і життя таке, яке нас влаштовувало б.

Так і сталося. Звісно, ​​було нелегко. Починати все спочатку це завжди складно, але ми впоралися. Друг майже відразу знайшов собі дівчину, з якою згодом зв’язав своє життя, я ж довгий час був один. На щастя, одного разу пощастило мені, я зустрів свою дружину.

Зараз у мене є все – кохана і любляча дружина, двоє дітей і спільна справа з надійним і вірним другом. Загалом, те що я колись і хотів.

Я розумію, що моя сповідь банальна, нудна і проста, але все ж таки я хотів би, щоб вона стала комусь допомогою і надією. В одній історії правильно написали: «Дух не зламати, доки він не здасться і не зламається сам».

Поки ми дихаємо, ми маємо боротися, здаватися не можна. Якщо скласти зброю, то ті люди, які тебе зрадили і намагалися зламати, виявляться правими, стануть переможцями і вийде, що через таких людей ти сам загубиш своє життя. Воно того не варте.

Закінчити хочу двома висловлюваннями, які стали моїм кредо по життю: «Те, що нас не вбиває, робить нас сильнішим» і «Поки я дихаю, я можу все, все інше лише слова та відмовки для чужої та власної слабкості».

Колись і я хотів написати свою історію про минулі стосунки, але не став, просто зрозумів, що витрачати час на те сміття я не хочу. Написав зараз, після того, як підняв себе та влаштував своє життя, написав не про минуле, а про те, як навчився вставати, йти далі та боротися.