Зрадила хлопцю і продовжую жити з ним разом. Він нічого не знає

Мені 20 років, Живу з хлопцем уже другий рік разом. Все було добре, увага, турбота та любов. Але в інтимному плані все було погано. Основна проблема в мені, тому і сталася зрада — через невпевненість у собі.

Мій хлопець мене любив і любить, але рідко каже мені спасибі або просто, що я сьогодні вродлива. Тому, сидячи в кафе і зіткнувшись поглядом з офіціантом (він після цього підійшов до мене і зацікавився мною), я була вражена, що можу комусь подобатися.

Протягом тижня я після роботи відвідувала те кафе, і з кожним разом все більше розуміла, що якщо я піду ще раз, то просто так піти не зможу. Він залишив мені номер телефону, і ми домовилися, що зустрінемося ввечері. Хлопцю я сказала, що йду дивитися фільм із подругою і залишуся у неї ввечері.

Похід у ресторан, його залицяння за мною, мені просто перевернули мозок. Щоразу, коли він мені догоджав, я навіть не могла цим насолодитися, тому що в голові виникали думки, що мій хлопець сидить дома один, мене чекає, любить, а я зараз сиджу тут, і мене обіймають чужі руки. Зрештою, сказала собі, що хочу жіночого щастя, забула, що в мене за спиною, і наробила дурниць.

Вранці, прокинувшись і побачивши це обличчя поряд, мені стало гидко. Гидко, що я це зробила (при тому, що того що хотіла так і не отримала). Було таке відчуття, що тепер життя не буде таким, як раніше. Після цього я не могла навіть думати про близькість із моїм хлопцем, після зради мені хотілося просто жити одній.

Я не стала нічого йому розповідати, але все змінилося само собою. Я почала бути жорсткішою стосовно нього, стала виносити вимоги чисто і ясно, підлаштувала все під себе. І я можна сказати, задоволена. Ми продовжуємо жити разом, але єдине, що я ще не змінила, то це жіноча насолода.

Цього ще не отримала. Я йому про це сказала, і для нього це було шоком. У цей момент я побачила той біль, який відчуваю сама. І мені стало психологічно легше, що він тепер це відчуває.

Але все ж таки совість дає про себе знати. Навіть коли все добре, коли він щасливий, я дивлюся йому в очі, і мені соромно, що я не чиста перед ним. Але боюся розповісти, і не знаю, чи треба.