Син вибрав собі за дружину ляльку. Гарна, але на цьому її плюси закінчуються. А нещодавно вона мені ще й заявила, що якби мій син більше заробляв, їй не довелося б вчитися домашньому господарству.
Що в ній знайшов син, я не розумію. Аліса – дівчина дуже розпещена, тато її постарався зробити все, щоб дочка не була в курсі, як плита вмикається.
Росла невістка тільки з татом, мами не стало ще в ранньому дитинстві дівчинки, а іншої рідні у них начебто і не було. Ось тато вихованням доньки й займався.
У Аліси батько бізнесмен, але особливих багатств не нажив. Навіть квартиру дочці не купив, це не як претензія, а щоб показати рівень доходу.
Зате завжди в дитинстві в Аліси була няня, яка повністю обслуговувала дівчинку, а потім у їхньому будинку з’явилася помічниця по господарству.
Ця жінка повністю займалася побутом. Вона і прибирала, і готувала, і прала, і прасувала. Тобто робила все, що потрібно.
Аліса жила за таких тепличних умов до кінця університету, а потім познайомилася з моїм сином. Закрутився у них роман, а рік тому весілля зіграли.
Квартира у сина є, дісталася у спадок від моїх батьків. А син там зробив новий ремонт, купив техніку та меблі, перетворивши квартиру на цукерку.
І дякувати Богу, що в нього квартира є, іпотеку вони із заробітками Аліси ніколи б не потягнули. Вона працює більше для душі, бо отримує копійки.
Тато в Аліси зараз намагається не втратити остаточно бізнес, бо штормить його з цими подіями в країні. Особливих грошей немає, тож з батька дочка тягнути фінанси не може.
Молодята зараз відкладають на машину, хочуть брати нову, бажано без кредиту. Син відкладає зі своєї зарплати, а Алісі відкладати нема чого, вона свої копійки на себе і витрачає.
Природно, що у них немає жодних помічників по господарству, це ж треба витрачати гроші, яких і так залишається впритул. А з Аліси господиня та ще.
Я розуміла, що дівчинку не привчили та не навчили нічого. Думала, що допоможу їй освоїтися, таки вона тепер вже заміжня дама та має хоч щось уміти.
Моєму подиву не було меж, що невістка в побутових справах повний нуль. Для прикладу: не змогла збагнути, як відкрити пилосос і витрусити сміття.
Вирішила починати поступово вводити її у курс справи. Ну не вічно ж мій син усе по дому робитиме сам, треба колись і невістці включатися, їй же дітей народжувати та виховувати.
Навчалася Аліса без будь-якого бажання. Зливалась при першій нагоді, постійно казала, що вона не куховарка, не посудомийка, не прибиральниця.
Відразу виникає запитання – а хто ти? Що являє собою і в чому сенс твого перебування в сім’ї? Як предмет інтер’єру?
Розумію, що випадок занедбаний, але від свого я не відступала. Знання – вони як бруд, що-небудь та налипне, а якщо постійно втовкмачувати те саме, то і заєць співати навчиться.
Але нещодавно невістка психанула, коли зі своїм кілометровим манікюром не змогла нормально порізати овочі. Кричала, тупотіла ногами, а потім видала:
– Якби ваш син умів заробляти, мені б не довелося вчитися домашньому господарству!
Бачила, що заміж не за олігарха йде. На що розраховувала? Нехай напружується, починає сама заробляти та оплачувати послуги кухарки та прибиральниці. Слова не скажу з цього приводу.
Але вона не хоче заробляти, не хоче нічого робити сама, тільки обурюється. І відразу питання – а навіщо вона така взагалі потрібна?
Сподіваюся, син незабаром задасться цим питанням і Аліса повернеться жити до тата, щоб він продовжував її з усіх боків оберігати від реального життя.
Син собі без проблем нову дружину знайде. Сподіваюся, що досвід з Алісою його чомусь навчить.
