Близько десяти років я була одружена з Тимофієм. Перші два роки були найщасливішими, а потім, з появою дітей, все стало стрімко змінюватися.
Чоловік раптом перестав приділяти мені увагу, дарувати подарунки, та часто пропадав у гостях у матері, а іноді й зовсім залишався там ночувати.
Також я помітила, що чоловік став повертатися додому в нетверезому стані, хоча до цього взагалі не пив.
Щойно міцненьке потрапляло йому в організм, як чоловік відразу змінювався, ставав грубим, нахабним і гострим на язик.
Помаленьку справа стала доходити до того, що Тимофій не соромився у висловлюваннях на мою адресу, та на дітей.
Якось він зовсім перегнув палицю і підняв на мене руку. Я вирішила не терпіти, не прощати чоловіка, та подала на розлучення.
На цей час ми з дітьми переїхала до моїх батьків. Мої родичі смиренно прийняли моє рішення, а ось свекруха та чоловікова сестра негативно поставилися до того, що ми розлучаємося.
Інна Дмитрівна почала вичитувати мене, не соромлячись у висловлюваннях, а наприкінці взагалі заявила, що я ще пошкодую, що прийняла таке рішення!
– Заберемо в тебе все! – гнівно кинула жінка.
– Що саме? – поцікавилася я у свекрухи.
– Раз розлучення, то ділитимемо всі квартири! Ось тоді ти точно у нас завиєш! – погрозливо вигукнула вона.
– Поки ти з моїм сином жила, я ще якось трималася, а зараз не можу! Все тобі висловлю!
– Які ви там квартири ділити зібралися? Вона лише одна, та й та іпотечна, продамо і розділимо!
– Чого це одна? Є й друга, не роби вигляду, що її немає, – пирхнула в трубку свекруха.
– Ви, сподіваюся, не про мою дошлюбну кажете? – несподівано осяяло мене.
– Про неї й говорю, люба! – уїдливо засміялася свекруха.
– Чого ви раптом вирішили її ділити, коли вона моя? Вашому синові нічого не світить!
– Ти мені тут не бреши! Він жив із тобою, коли в тебе була ця квартира, в ремонт вкладався, а отже, має право на її частину! Я все зроблю, але ми з Тимофієм заберемо в тебе нам належне!
Несподівано в слухавці почулася метушня, і пролунав скрипучий голос сестри Надії.
– Раз ти з моїм братом розлучаєшся, непогано було б повернути назад усі його подарунки, – кричала жінка.
– Тимофій тоді має повернути мої! Мені взагалі дуже дивно, що телефонуєте мені ви з претензіями, а не мій колишній чоловік.
-Тому, що він не хоче з тобою розмовляти, – швидко знайшла, що відповісти, Надія. Я думала нагадати тобі про совість…
– Вважайте, що в мене її взагалі немає, – закінчила розмову я і поклала слухавку.
Поведінка родичів мене дуже насторожила. Найбільше, мені, звичайно, не сподобалося те, що вони почали претендувати на мою дошлюбну квартиру!
Швидко одягнувшись і попросивши матір наглянути за дітьми, я поїхала у свою квартиру.
Я мала намір сьогодні ж змінити замки, бо чудово пам’ятала, що від неї й у свекрухи, і у Наді були ключі.
Жінки жили у своїх будинках і влітку, майже щодня, приїжджали митися до нашої квартири.
Зі спокійною совістю я виконала свою місію і повернулася до батьків.
Наступного ранку мене розбудив дзвінок від Надії. По голосу сестри чоловіка я зрозуміла, що вона дуже роздратована!
– Ти навіщо замок у квартирі змінила? Нічого собі, яка нахабна, – прогарчала в слухавку жінка. – Змінила і навіть не попередила! Я тепер потрапити всередину не можу, стирчу біля дверей, як дурепа!
– Що ти забула у моїй квартирі? – здивовано поцікавилась я.
– Треба мені!
– Що означає, треба? Ти прийшла до чужої квартири…
– Я прийшла забрати деякі речі, – уїдливо відповіла Надія, бажаючи виправдатися.
– Які ти прийшла забирати речі? – напирала я, змушуючи її зізнатися.
– Те, що мій брат купував у цю квартиру за власний кошт! – прокричала сестра Тимофія.
– Якщо й купував, то він, а не ти! – нагадала я Надії. Нічого тобі робити в моїй квартирі! Замки я, справді, змінила, щоб такі, як ви, там не тинялися і не витягли все до останнього сірника.
– Ох ти скнара! Заздалегідь все продумала, та встигла замки поміняти! Я здивована твоєю поведінкою, адже ти стільки років прикидалася бідною вівцею, і я повірила!
– Так, – обурено закричала в слухавку сестра. Сама тоді приїжджай і відчиняй мені двері, інакше я з’їжджу за сокирою, і рознесу її вщент!
– Спробуй тільки! Усі мої сусіди нашу ситуацію знають! Тільки спробуй, я одразу поліцію викличу, з ними й поговориш, їм і розкажеш про те, хто і що купив, – пригрозила я родичці.
Надія у відповідь стала посипати мене добірною лайкою, обурюючись через те, що я виявилася такою вульгарною і швидко встигла розгадати її план.
– Я теж викличу! У цій квартирі мої речі: шампунь та рушник, – вороже промовила вона.
– Виклич, – коротко відповіла я і, вирішивши, що більше мені нема про що розмовляти з сестрою чоловіка, поклала слухавку.
Як і обіцяла свекруха, вона накрутила Тимофія, і той при розлученні, зажадав у суді розділити мою дошлюбну квартиру.
Звичайно, суддя відмовив йому у позові, що не могло не спричинити щирі обурення свекрухи.
– Ти весь суд купила! – вигукнула свекруха, бажаючи виправдати свій програш.
Жінка була впевнена, що якби не мої підступи, то Тимофій обов’язково отримав би, за законом, частку у моїй квартирі!
Ставте вподобайки та діліться в коментарях в кого були подібні ситуації?
