Моя подруга рано вийшла заміж, швидко народила дітей, їй пощастило, вона народила двійню, хлопчика і дівчинку. Вона сиділа вдома, займалася дітьми, чоловік досить добре заробляв і вона була щаслива, поки одного разу не сходила на зустріч однокурсників, виявилося що всі її подружки по універу, роблять кар’єру і наявність сім’ї ні скільки не заважає їм в цьому.
Вона задумалася і зрозуміла що за той час що сиділа вдома трохи деградувала і стала забувати свої професійні навички, а за освітою вона була маркетологом.
Чоловік відмовляв її виходити на роботу, казав що вона потрібна вдома, потрібна дітям, але їй вже не хотілося все дні проводити на кухні, готувати кашки, прати, прибирати, створювати затишок, вона хотіла вранці зробити макіяж, прибрати волосся, надіти каблуки і йти на роботу, їй хотілося говорити не тільки про дитячі проблеми з сусідками по квартирі.
Пошуки роботи тривали довго, чоловік уже заспокоївся вирішив що роботу вона не знайде, подруга теж трохи охолола, її самооцінка почала падати і вона стала приходити до висновку що весь сенс її життя, доглядати за чоловіком і дітьми.
Але, несподівано їй відповіли на резюме і запросили на співбесіду. Моя подруга йшла з співбесіди, її прийняли на роботу. Чоловік радісно сприйняв цю новину, ну або зробив вигляд, насправді він думав що випробувальний термін вона не витримає.
Але минув рік, а моя подруга все ще працювала, так в її домашньому господарстві вже не так часто були смачні страви на столі, не так виблискувала чистотою квартира, але збільшився сімейний бюджет, вони змогли почати збирати гроші на покупку квартир дітям.
Думаєте історія зі щасливим кінцем, ні, це не так, хоча для когось такий кінець може здатися щасливим.
На роботі у подруги взяли нового директора по персоналу, чоловіка середніх років, молодого. Чоловік був неодружений і зачарував мою подругу настільки що через три місяці знайомства у них закрутився роман.
Подруга світилася щастям, вдома були їй любі діти, захисна стіна – чоловік, а на роботі, цікаві проекти, море компліментів і близькіть.
Їй здавалося що вона в ідеальному стані і про її зраду ніхто і ніколи не дізнається. Її щастя тривало рік.
Якось ввечері, прийшовши з роботи вона застала порожню квартиру, не було дітей і чоловіка, і якось холодно було в цій квартирі і дуже, дуже порожньо, де валялися дитячі іграшки, одяг.
Вона відкрила шафу, вона була порожньою, друга теж порожня. Вона раптом відчула себе що начебто сидить у холодній, холодній ванні. Із завмиранням серця вона пішла на кухню, на кухні була стопка свіжо спечених млинців, у її чоловіка було хобі пекти млинці, і записка, – краще б ти готувала, а поруч з запискою фото де вона і її коханець
