Якщо це не кохання, то що ж це?

Наша історія почалася понад 3 роки тому. Ми познайомилися в одній громадській організації. Я на неї звернув увагу не відразу, тільки через кілька місяців ми почали зустрічатись.

Це тривало недовго і через 3 місяці сумніви і невпевненість у тому, що це те, що мені потрібно (це взагалі були перші настільки серйозні стосунки в моєму житті) взяли гору, і я вирішив припинити їх.

Згодом ми інколи таки тримали контакт, переписувалися і через 7 місяців знову почали зустрічатися. Цього разу стосунки тривали понад рік, стали набагато глибшими та серйознішими, але знову припинилися і знову з моєї ініціативи.

Причини цього разу були інші, не такі, як уперше – я перевищив свою емоційну межу, не витримав нервової напруги від постійних сварок та нерозуміння і вирішив розірвати гордієвий вузол. Кинув. Пішов. І був дуже радий.

Минуло пів року і мене знову захотілося відновити з нею спілкування. І так сталося, що ми знову опинилися разом. Мене тягнуло до неї, я хотів бути з нею знову, ми знову з головою поринули у солодко-медові почуття.

Але недовго музика грала – я знову її покинув. Чому? Тому що вона мене просто вимучила, наші стосунки були суцільними розбірками, приємного було мало.

Я тримався довго, переконував себе, що будь-які стосунки не цукерка, і у всіх бувають проблеми, але я бачив, як зі спокійної, врівноваженої людини я перетворююсь на неконтрольованого психа, якому залишився лише крок до криміналу. Я не впізнавав себе, не уявляв, що зможу так довго жити.

Пройшло вже близько 3-х місяців, як ми не разом, і я спостерігаю за собою парадоксальну річ: я не хочу знов бути з нею, але не можу її забути. Щодня згадую про неї, вона мені часто сниться, мені стає дуже неприємно, коли представлю її з іншим.

Навіть здоров’я погіршилося, алергія з’явилася (ніс закладає), вага скаче. А у неї все чудово, вона навіть не переживає. А я переживаю. І куди себе подіти, не знаю.

Чув, що коли запитують «А це кохання? », відповідь така «Якщо ти запитуєш, то ні, це не кохання, бо якби це було кохання, ти б не питав(ла)». І ось я думав над цим питанням. Але якщо я думав, значить відповідь очевидна. Але якщо це не кохання, то що ж це?