Коротше влип я, по самі вуха, як то кажуть. Познайомився з дівчиною в клубі, потанцювати, потусили, випили кілька коктейлів. Дівчина здалася мені відразу дуже хорошою, скромна, але не ханжа.
Я запропонував наше спілкування продовжити в іншому місці, більш тихому і спокійному, можливо в кафе чи ресторані десь, або ми могли б поїхати кудись в парк, я то за кермом не п’ю, але сьогодні вживав, та є таксі, та і взагалі в 21 столітті живемо.
Вона довго не могла погодитися, але я її вломав. Поїхали ми до неї додому, вечір був чудовий, вона самотня, я ще й здивувався, адже в такої дівчини не може не бути прихильників. Там купили червоненького, за розмовою і не побачили як 3 пляшки висушили. Справа дійшла самі знаєте до чого.
Зранку я прокинувся і нічого не пам’ятав. Хоч що хочете кажіть, а на моменті коли я зайшов до неї в квартиру я нічогісінько більше не запам’ятав.
Вона теж прокинулася і запитала чи було в нас щось. Справа то делікатна. Не хотілося впасти обличчям в бруд перед такою жінкою. Звісно я сказав що так, вона як я зрозумів теж не сильно старалася запам’ятати вчорашній вечір.
Після цього кілька разів ще зустрілися в кафе, а потім все справи, я думав про неї, та робота, сесія, особисті проблеми ніяк не давали спокою, тому зустрічалися рідко.
І тут мені дзвонить моя колишня і каже що вона вагітна. До слова сумнівів що дитина моя немає, вона хоч і має важкий характер, але і брехати не стане, та і по строкам все збігається, ми тоді їздили в відпустку на 2 місяці, перші 30 днів на морі, ще 30 надалі, а там посварилися і розбіглись.
Я їхав на зустріч з Вікою, новим коханням так, наче мене побили і знечестили. Так мені було образливо за те, що я маю відмовлятися від стосунків з дівчиною, яка мені запала в душу.
Та покинути свою дитину я не міг, і Катю, колишню, поважаю досі, нічого поганого, просто не зійшлися характерами, таке буває.
Приїхав в кафе, а вона щаслива кинулася мені на шию і сказала що вагітна. Мені аж в очах потемніло. Строк приблизно 4 тижні, якраз як ми з колишньою розійшлися і я подався в гульки, тоді то ми і були вдома у Віки.
Та я сумніваюся що ця дитина моя. А ще, Віка заявила мені, що якби не ця вагітність, вона б подумала чи продовжувати спілкування зі мною, бо я не її типаж.
Що робити, кого обрати, як не зійти з розуму. Я боюся образити дівчат, адже якщо запропоную експертизу після народження дітей, це буде недобре з мого боку.
А з іншого, якщо обидві дитини виявляться моїми? Та й до того ж, під час вагітності треба бути поруч, щоб підтримувати, але з ким?
