Якщо слова мають якесь матеріальне втілення, то чоловік моєї сестри дуже скоро в муках вирушить слідом за нею, тому що він на це заслуговує, як ніхто інший

Якщо слова мають якесь матеріальне втілення, то чоловік моєї сестри дуже скоро в муках вирушить слідом за нею, тому що він на це заслуговує, як ніхто інший.

Моїй сестрі ще в юності лікарі сказали, що для неї природній шлях появи дитини може закінчитись дуже погано. Їй навіть планувати дитину не рекомендували, бо це небезпечно для її здоров’я та життя.

Сумніватися в словах лікарів не було сенсу. Сестра щорічно проходила обстеження, а їхній вердикт не змінювався, їй тільки повторювали застереження.

Вона упокорилася з тим, що сама дитину не виносить і не народить. Трагедії з цього не робила, розуміла, що її життя може перерватися.

Ще до свого весілля сестра розмірковувала, що є сурогатне материнство, а ще можна всиновити дитину з дитячого будинку. Загалом вона тверезо оцінювала ситуацію.

У двадцять два роки вона закохалася, причому здавалося, що взаємно. Відносини з хлопцем у неї розвивалися нормально, а коли він зробив їй пропозицію, вона розповіла про свою проблему.

Я вважаю, що вона вчинила чесно, бо її ситуація могла стати проблемою у майбутньому, треба було вирішити це питання на березі.

Наречений її заспокоїв, що нічого страшного, її варіанти він підтримує, а кохати її менше він не став. За рік вони одружилися.

Два роки шлюбу пройшли нормально, а потім я помітила, що сестра ходить сумна, хоча вона й намагалася приховати це. Я почала з’ясовувати, що сталося.

Сестра спочатку намагалася вдавати, що все нормально, але потім таки розповіла, що чоловік все частіше заводить розмову про дітей.

Причому він ніби запитує: а чи точно не можна сестрі народжувати, а чи точно все погано скінчиться, а раптом лікарі просто нагнітають, а раптом все не так і страшно?

Він їй заявив, що як будь-який нормальний чоловік хоче свою рідну дитину потримати на руках. Від цих слів сестрі стало гірко, бо вона своєму коханому чоловікові не може подарувати дитину.

А потім якось раптово сестра опинилась в положенні, хоч вона й казала, що вони оберігаються. Чоловік одразу почав їй казати, що це знак долі, коли бог послав їм шанс, їм треба скористатися.

Сестру не змогли відмовити ні ми, ні лікарі, вона твердо вирішила залишити дитину заради коханого чоловіка. Дитина зʼявилася на світ, але сестра впала в кому, з якої вже не вийшла.

Вже тоді її чоловіка хотілося роздерти, але ми з батьками тримали себе в руках. Це був і її вибір теж, ми маємо його поважати, вона сама нас просила.

З дитиною ми зятю допомагали, всі два роки, поки нещодавно він не заявив, що збирається одружитися, а дитина не вписується в його нове життя.

Він поставив нас перед вибором, або ми забираємо дитину собі, або він віддає її до дитячого будинку. У нас навіть роздумів не було, звісно, ​​ми заберемо хлопчика.

Довго оформлювали папери, змінювали дитині прізвище та по батькові, щоб спогадів не було про цього негідника, який мало того, що занапастив мою сестру, так ще й дитину, за яку вона віддала життя, вирішив викинути.

Дитину я всиновила, тепер маю маленьке диво, дуже схоже на мою сестру. Сподіваюся, я дам малюкові все, що має дати мама.

А його негідника – батька я ненавиджу, дуже сподіваюся, що бумерангом до нього повернуться всі страждання нашої родини.

You cannot copy content of this page