Дочка хотіла поставити мене перед вибором, і зважаючи на все, не очікувала, що цей вибір буде не на її користь. Але я втомилася від її якихось дитячих маніпуляцій та комплексів, вона вже доросла дівчина, сама вже мама, а все намагається перетягнути всю увагу та любов до себе.
Поліна – моя старша дочка. Коли їй виповнилося сім років, зʼявився молодший брат Олексій. Скільки б сил ми з чоловіком не докладали, нам так і не вдалося довести дочці, що ми любимо дітей однаково. Занадто багато вона завжди вимагала, дозволяти все поспіль ми теж не могли.
За таку поведінку дочки мені треба висловити “величезну подяку” моїй свекрусі. Вона була дуже проти, коли дізналася, що ми чекаємо ще одного малюка. Все говорила, що ми не потягнемо, народження ще однієї дитини погано позначиться на Поліні, якій діставатиметься менше любові та батьківської уваги.
На жаль, говорила вона це все не лише нам, а й самій Полі. Доводила дитину до сліз, розповідаючи жахи про те, як їй погано житиме після появи другої дитини.
І іграшки в неї заберуть, і купувати нічого не будуть, і весь свій час мама та тато будуть проводити з малюком. Ще й речі викинуть, щоб у кімнату помістилося ліжечко та столик для нової дитини.
Коли я почула це марення сивої кобили вперше, то готова була порвати свекруху голими руками. Додумалася вона таке розповідати дитині. Чоловік теж вразився маминою поведінкою, але попросив мене не лізти, обіцяючи, що зі своєю матір’ю він розбереться сам.
Мені ж довелося доводити дочці, що це не так, але пізно зерно впало в благодатний ґрунт. Дочка з вереском сприймала все, що стосувалося брата.
Вирішили викинути старі іграшки, які вже зламані та втратили будь-який вигляд – дочка в істерику. Це ви через нову дитину все викидаєте. Я не могла їй приділити відразу увагу, тому що була зайнята немовлям – все, ти мене не любиш, ви любите тільки нову дитину.
Вона Льошу років зо два називала виключно “нова дитина”. Перевиховати її не виходило, вона навпаки на зло все намагалася робити. Я, звичайно, не дитячий психолог, тому, можливо, щось робила неправильно, але я намагалася з нею розмовляти, приділяти увагу, знаходити час, щоб почитати або пограти з нею.
Проблема була в тому, що Поліні потрібний був весь наш з чоловіком час, вся увага лише на себе. Нехай ми просто сидимо з нею в кімнаті та не граємо, але головне, щоб у цей час ми не звертали уваги на брата.
Донька рано навчилася маніпулювати. Мені здається, що без свекрухи тут не обійшлося, і з її подачі донька навчилася будувати фразу “якщо ти любиш мене, то”. Відмова автоматично сприймалася нею як визнання, що її не люблять.
Ось ці маніпулятивні штучки залишилися з донькою і досі. Їй зараз двадцять шість років, вона два роки одружена, мама однорічного малюка, але продовжує ревнувати мене до Льоші та думає, що може мною маніпулювати.
Мені недавно дісталася квартира від бездітної сестри моєї бабусі. Я доглядала її останні роки, тому вона залишила квартиру мені.
Самій мені житло не потрібне, ми з чоловіком собі квартиру встигли свого часу купити. Тому в мене з’явилася ідея продати житло та поділити гроші між дітьми. Син зараз навчається в іншому місті, а дочка тут із сім’єю, на іпотеку накопичують.
Поліна знала, що я доглядала бабусю, як і те, що її не стало. І що квартира дісталася мені. Дочка відразу ж почала випитувати, що я збираюся з нею робити. Я ж не бачила сенсу приховувати, сказала, що продам і гроші поділю між дітьми.
Дочка вважала, що це нечесно – братові двадцять, у нього дітей немає, а в неї вже сім’я і дитина, їй явно потрібніше. Стала мене прогинати, щоб я нічого не продавала, а подарувала квартиру їй.
– Якщо ти мене любиш, то віддай мені квартиру, – почула я знайомий мотив від дочки.
Я сказала, що я її люблю, але в мене дві дитини, тому я і хочу розділити квартиру. Тут шантаж доньки вийшов на новий рівень.
– Якщо тобі мене не шкода, то хоч онуку пошкодуй, їй все дитинство по чужих кутах блукати.
– Не доведеться блукати, якщо ви з чоловіком вкладете гроші в іпотеку на перший внесок, – відповіла я.
– Навіщо брати іпотеку, якщо стоїть вже готова двокімнатна квартира, ремонт роби та живи. – обурилася дочка.
Але в мене вже з її дитинства виробився імунітет до її шантажу.
– Все зрозуміло. Тобі один Льоша дорогий, а на дочку та внучку начхати, так і запишемо.
Я її сказала, що вона мене дістала своїм шантажем. Ми звісно посварилися. Тепер, я думаю, дочка з ранніх років почне розповідати своїй дитині, яка я погана бабуся. І кому від цього буде гірше?
