До одруження я жила у квартирі, що дістала мені від бабусі. Потім ми з Владом вирішили, що нам буде тісно в однокімнатній квартирі, особливо після появи дітей, тож вирішили купити трикімнатну в іпотеку.
Мою однокімнатну ми не стали продавати, розраховуючи зробити в ній ремонт і здавати в оренду, щоб мати постійний дохід.
– Може, так буде й правильно, – казала мати Влада. Звісно, не всім так пощастило отримати квартиру у спадок.
– Не кажи так, – нервував чоловік. Соня втратила бабусю і це не можна назвати везінням. Вона ж не виграла цю квартиру в лотерею, як приз.
– З одного боку, ти маєш рацію! Тільки сам поміркуй, тобі зараз доведеться горбатіти для виплати кредиту, а твоя сестра з чоловіком, взагалі, зі мною живуть.
Це було правдою, тому що Рита з Сашком після весілля оселилися у квартирі моєї свекрухи, а особливих перспектив на покращення їхніх житлових умов не було.
Утрьох, звісно, жилося не дуже добре, але справжні труднощі почалися на тлі поповнення сімейства.
Батьки Сашка не могли допомогти молодій сім’ї, тому свекруха з жахом уявляла, яким буде її життя з немовлям в одній квартирі, та вигадала геніальний план.
– Ви вже мешкаєте в іпотечній квартирі в хорошому районі. Кредит зможете сплатити, тому що працюєте удвох і сповнені сил. А у Рити скоро дитина буде, і місця для всіх у нашій квартирі не вистачатиме.
– Поки не розумію, до чого ти ведеш, – потирав потилицю Влад.
– У твоєї дружини стоїть без діла прекрасна однокімнатна квартира, в якій я могла б жити. Мені багато не потрібно, ви там нещодавно ремонт зробили, от я б там і жила.
– Ну, не знаю, – сумнівався Влад. Ми квартирантів зараз туди шукаємо.
– Так не треба нікого шукати, – демонструвала оптимістичний настрій свекруха. Я можу переїхати найближчим часом, і за порядком стежитиму, і комуналку сплачуватиму своєчасно.
– Самостійно приймати рішення, щодо цієї квартири, я не можу. Це власність Соні, тож насамперед потрібно з нею обговорити цю тему.
– Я проти заселення твоєї матері! У нас на цю квартиру були свої плани, і не бачу сенсу їх міняти!
– Просто мати хоче Риті допомогти, от і вирішила перебратися в однокімнатну.
– Вона їй більше допоможе, якщо сидітиме з малюком, коли він з’явиться!
– Це, звичайно, так, тільки в її двокімнатній і так тісно, а після появи племінника взагалі не буде жодної хвилини спокою. Ну, сама поміркуй, як їм жити доведеться!
– Я все розумію, тільки ми теж платимо кредит, економимо на всьому і відмовляємо собі багато в чому не для того, щоб твоїй сестрі жилося комфортно!
– Ну, у них скоро буде дитина!
– Ми з тобою одразу це питання обговорили, та домовилися мати дітей лише після вирішення всіх матеріальних, та квартирних питань!
– Рита чудово знала про своє становище, та відсутність перспектив на покращення своїх умов. Мою квартиру ми плануємо здавати, а кошти за оренду, спрямовувати на рахунок погашення свого кредиту.
– Твоя мати сама все вирішила, без узгодження, до моєї квартири переїхати зібралася, і всі вигоди прорахувала, тільки я категорично проти!
Влад матері повідомив про моє рішення, вона незадоволена залишилася і почала надзвонювати мені з претензіями.
– Якщо ти забула, ми тепер одна сім’я і це нормально, допомагати один одному! Нічого з твоєю квартирою не станеться, якщо я там поживу кілька років.
– У сенсі кілька років? Я думала, ви хочете максимум на пів року, поки маленька дитина завдаватиме сильного занепокоєння!
– Ну звісно, а у сім місяців він стане самостійним і навіть сам заробить грошей батькам на квартиру?
– Твоя однокімнатна може бути для мене корисною три, чи чотири роки. Онук підросте, дочка із зятем грошей трохи накопичать на власне житло, і тоді я зможу повернутися до своєї квартири.
– А тепер самі себе послухайте: значить про власний спокій і зручність доньки ви дбаєте, а син теж живе в кредитній квартирі, але ви збираєтеся позбавити його додаткового доходу!
– Тобі взагалі ця квартира просто так дісталася, і соромно має бути такі права качати!
– Це не ваша справа, як вона мені дісталася, але за законом я там господиня, і сама розпоряджатимуся своєю власністю! На ваше майно я не претендую, але й своє віддавати не стану!
Свекруха була в сказі від моєї поведінки, оскільки вже все продумала і розрахувала, а я тепер їй плани псую. Вона почала від сина вимагати, щоб він на мене вплинув.
– Я не маю жодного відношення до цієї квартири, і втручатися туди не стану, – нервував Влад.
– Ось на половину в кредитній квартирі, я маю права, тому в теорії, можна було б подумати про твій переїзд тимчасово до нас.
Тільки після цих скандалів із Сонею, жити під одним дахом у вас не вийде, і я не збираюся постійно між вами виступати, як арбітр.
– Та я й сама не буду з вами жити, не вистачало ще від твоєї дружини моралі слухати!
Потім вона всім родичам розповіла про мою непорядність, та скаржилася на мою поведінку. Дочку і зятя, при цьому, вона вважала практично ідеальними, а сина засуджувала.
Тільки мені особливої справи до цих історій не було, оскільки я не дуже горіла бажанням спілкуватися з ріднею чоловіка.
Рита теж на мене зуб точила і навіть на появу сина не запросила в гості.
– Ти приходь, а твоя недолуга дружина нехай дома сидить, – сказала Рита, коли Влад телефонував, щоб привітати її.
– Ви з матір’ю вирішили мене доконати? – сердився чоловік. Зараз є чудова нагода всім помиритися і жити дружно.
– Ага, тільки ви в шикарній трикімнатній удвох тусите, ще й квартира є для здачі в оренду, а ми в маленькій двокімнатній вчотирьох тулимося і, не факт, що колись ситуація зміниться на краще!
– Але трикімнатна – це результат нашої праці, – не розумів її логіки Влад. Нам за неї ще довго треба платити, на собі заощаджуючи.
Вам із чоловіком теж ніхто не заважає купити квартиру в кредит, і роками сплачувати за неї борги!
– Ти так кажеш, бо у тебе дітей немає і не розумієш скільки витрат на них потрібно, – з виглядом знавця, та досвідченої жінки, міркувала Рита.
Влада розривало від протиріч, з якими не вдавалося впоратися, і виходу з ситуації чоловік не бачив.
Йому було щиро шкода матір, сестру та племінника, тільки ж ми не могли розв’язувати їхні проблеми, на шкоду власним.
Поки ми жили скромно заради квартири, Рита з чоловіком на відпочинок їздили, постійно по нічних клубах кочували, й не дуже замислювалися про майбутнє.
Коли виникла тема малюка, вони спробували коштом моєї спадкової квартири виїхати, тільки не вийшло нічого.
– Зрештою, ти можеш сам відвідувати родичів і спілкуватися з племінником, якщо я не бажана гостя у домі твоїх родичів, – сказала тоді я.
– Їхню образу розумію, і якби у нас своїх проблем не було, напевно, можна було б погодитися на варіант твоєї матері. А так, нехай краще ображаються, зате на шиї у нас сидіти не будуть.
– Поживемо, побачимо! Я нічого і не вимагав від тебе, бо це було б нахабством. Рідня у мене, звичайно, своєрідна, тільки все одно я люблю їх, і відмовитись не зможу.
Я про відмову від спілкування розмови не порушувала. Я не бачила у родичах чоловіка ворогів, але використати себе нікому не дозволю!
Для мене на першому місці існувала наша з Владом сім’я, на другому – все решта. І, якщо комусь це не подобається, то це були суто їхні особисті проблеми! Ви схвалюєте таке моє рішення?
