– Знаєш, доню, коли ти привела Сергія знайомитись, скандал ніхто не влаштовував! – ображено сказала Тамара Михайлівна, намагаючись стримувати сльози образи, готові покотитися з очей будь-якої миті.
– Що ти порівнюєш, мамо?! Сергій моїм нареченим був на той момент, а зараз став законним чоловіком. А цей – нахлібник якийсь! – Кричала Настя.
– Настя, а от ображати Юрка не треба – це, по-перше. А по-друге – ми всі дорослі люди, і я маю право на особисте життя.
– А кого я обрала собі в супутники – це взагалі тільки моя справа, і нікого це не стосується! – досить жорстко сказала Тамара Михайлівна, проте це на дочку не подіяло – та продовжила сипати закидами та образами.
– Який це супутник?! Гаразд би знайшла собі солідного мужика, а то, якийсь хлопчисько, їй Богу. Наскільки він старший за мене?! Та мені сусідам і знайомим у вічі соромно дивитися після цього!
– З чого це раптом тобі соромно? Кожен живе, як йому подобається! І взагалі, чому це тобі за мене соромно, а не за батька?! Він перший заварив цю кашу та кинув мене, – заперечила Тамара Михайлівна.
– Батько – чоловік! І потім, у нього там сім’я. Світлана – чудова жінка. Вона трохи старша за мене, але ми знайшли з нею спільну мову. І тата вона любить! І мені може порадити щось справді корисне… – перераховувала Настя.
Здається, дівчина хотіла сказати ще щось, але Тамара Михайлівна перервала її.
– А знаєш, що, люба моя! Якщо тобі там так добре, ось туди і йди виступати, а мене дай спокій. Я все життя орала заради тебе і заплющувала очі на постійні зради батька. А тепер усе! З мене вистачить!
Юля та її чоловік Сергій пішли. Тамара Михайлівна залишилася сама у квартирі. За кілька місяців, що минули з моменту розлучення, жінка вже встигла звикнути до самотності й несподівано спокійної атмосфери, що запанувала у квартирі.
Вона зайшла у ванну, подивилася на себе у дзеркало. Попри те, що слова доньки анітрохи не вплинули на її думку, все одно їй було вкрай неприємно чути такі образливі слова на свою адресу від найближчої людини.
Тамара Михайлівна хотіла було навіть заплакати, але, почувши звук смс-повідомлення на телефоні, вирішила відкласти на деякий час сумне заняття.
Жінка простягла руку до мобільного, що лежав на пральній машинці. Серце трохи забилося, бо Тамара Михайлівна подумала – чергове гнівне повідомлення з докорами та образами прийшло від Насті.
На щастя, її припущення не справдилися. Смс-повідомлення надійшло від Юрія:
– Тамаро, як, щодо сходити в кіно сьогодні ввечері?!
Після прочитаного повідомлення настрій Тамари Михайлівни відразу покращився. Жінка машинально усміхнулася, швидко відповіла на повідомлення згодою, та прибрала телефон у кишеню піжами.
Звичайно ж, плакати жінці в цей момент розхотілося. Вона зробила собі філіжанку ароматної кави в каві-машині, подарованій Юрієм, дістала з коробки дві цукерки й пішла на диван у вітальню.
Затишно влаштувавшись перед телевізором, вона увімкнула чергову серію улюбленого серіалу.
Нині Тамарі здавалося, що в її житті настав найспокійніший, щасливий та безтурботний період з усіх, що колись були.
Їй більше не треба було вистежувати чоловіка, чекати його вечорами, боротися з його систематичною пристрастю до біленької, та вислуховувати постійні закиди на свою адресу.
Їй більше не треба було працювати на двох роботах, щоб прогодувати дочку і дати їй усе найкраще.
Більше не потрібно утримувати чоловіка, який не бажав працювати на аби якій роботі, чекаючи, коли до нього прийде натхнення і розповідаючи всім навколо про нечувані гонорари, які він отримуватиме незабаром.
Більше нічого цього не було у житті Тамари Михайлівни. Їй здавалося, що своєю появою Юра буквально витіснив усе погане, а порожнечу, що утворилася, заповнив моментами щастя, тепла, задоволення і справжньої насолоди…
– І як тільки раніше я могла його не помічати? – з усмішкою на обличчі Тамара запитала сама себе і зробила черговий ковток запашної кави.
Вона вийшла заміж не так уже й рано – у двадцять п’ять років. Але пізніше Тамара не раз визнавала, що зробила необачний вчинок.
Вийшла заміж по дурості за людину, яка була її повною протилежністю. Однак попри це, Тамара Михайлівна та Семен Ігорьович – так звали її чоловіка жінки, – прожили у шлюбі довгих двадцять чотири роки.
Вони виховали доньку, але Тамара жодного дня не почувала себе по-справжньому щасливою.
Чоловік майже з першого року життя знаходив собі розваги на боці. Спочатку вона цього не помічала.
Потім знала точно, що чоловік їй зраджує, але на розлучення не зважувалася заради щастя, спокою та добробуту дочки.
Все-таки у дівчинки має бути батько і повноцінна сім’я – так міркувала Тамара, і продовжувала терпіти нескінченні загули чоловіка і працювати на двох роботах.
Так минули роки. Дочка виросла, вийшла заміж і почала жити окремо від батьків. Майже відразу після переїзду дочки, Семен зважився на відверту розмову з дружиною.
– Тамаро, ми з тобою давно живемо, як чужі люди. Мені це набридло. У мене є вродлива і молода жінка – просто промінь світла в моєму житті. Я від тебе йду!
– Не смію тебе затримувати. І заважати щастю тобі й твоєму промінчику, – тільки й відповіла Тамара Михайлівна.
Не можна сказати, щоб до того, що відбувається, жінка поставилася байдуже. Звичайно, їй було не надто приємно чути від чоловіка ці слова.
Не дуже хотілося оформляти розлучення, і взагалі терпіти все, що відбувається. Але вона якось узяла себе в руки й стерпіла.
Хваленим променем світла справді виявилася Світлана – худорлява дівчина, яка приїхала з провінції шукати щастя у великому місті.
Виявилося, що шукати те заповітне щастя довго і не потрібно було. Молоду Світлану відразу помітив уже не молодий Семен Ігорьович, і закрутив з нею дивовижний роман.
Цього разу все для нього виявилося дуже серйозним. Світлана вирішила, що називається, взяти бика за роги, і оголосила немолодому коханцю, що чекає від нього дитину.
Семена це потішило, і він зважився на доленосний крок – розлучитися і взяти в дружини чарівну Світлану, щоб почати разом щасливе життя.
Все, що відбувалося, було Тамарі Михайлівні, природно, неприємно. Від людей нічого не приховаєш. За роки спільного життя у подружжя, звичайно ж, з’явилися нові знайомі та навіть друзі.
Обговорення ситуації та плітки мали місце бути, але Тамара намагалася не звертати на це уваги, називаючи ці факти побічним ефектом її нового, спокійного життя.
А незабаром у її долі з’явився Юрко. Вони працювали в одній компанії. Молодий чоловік і раніше виділяв Тамару Михайлівну на тлі навколишніх, але вона не надавала цьому особливого значення.
Чоловіка зраджувати вона точно не планувала, та і Юра був молодший за неї на п’ятнадцять років.
Одного разу чутки про розлучення Тамари дійшли й до Юрія. Чоловік, котрий був давно закоханий у колегу, вирішив, що доля подарувала йому унікальний шанс. Він почав відверто залицятися до неї, і Тамара зрештою здалася.
Вони не жили разом, але почали зустрічатись. Спочатку стосунки приховували, а потім Тамара Михайлівна вирішила познайомити обранця з дочкою.
Жінка знала, що дочка познайомилася з коханкою батька, і не чинила опір його новій родині. Вона була впевнена в тому, що і до її вибору Настя поставиться з належною повагою, але все пішло не за планом.
Прямо під час знайомства Настя влаштувала матері та Юрію справжню істерику. Їй категорично не сподобався той факт, що обранець виявився набагато молодшим. Проте, Тамара Михайлівна заради примх доньки не збиралася відмовлятися від свого щастя.
…Жінка допила каву, вимила кухоль і вирішила привести себе до ладу перед тим, як піти в кіно з Юрою. Несподівано у двері подзвонили, що дуже здивувало жінку. Для візиту Юри було ще зарано, а донька навряд чи повернулася б з іншого району міста…
Тамара Михайлівна відчинила двері та побачила на порозі колишнього чоловіка…
– Привіт, Томо, – ніяково вимовив чоловік.
– Ну, привіт, якщо не жартуєш. Чого прийшов?
– Томо, нам би поговорити.
– Про що?
– Давай не будемо розмовляти через поріг. Можливо, запросиш мене на кухню.
– Ну, заходь, – відповіла Тамара без особливої насолоди.
Семен пройшов на кухню.
– Мої улюблені пиріжки… – з усмішкою сказав він, помітивши на столі тарілку.
– Ти вирішив про це поговорити? У мене мало часу.
– Мені здається, що ми з тобою поспішили з розлученням.
– Невже? А мені здається, що ми все правильно зробили. Я щаслива, і в тебе свій промінчик світла, – з іронією відповіла Тамара Михайлівна.
– Томо, ти на мене ображаєшся, я все розумію. Але Світлана виявилася зовсім не пристосованою до життя.
– Вона не вміє готувати, не працює, а лише витрачає. Я зрозумів, що ми з тобою припустилися помилки. І зараз її ще можна виправити.
– Я не знаю, як ти, але я точно впевнена, що зробила все правильно. Єдине, що я можу – це пригостити тебе пиріжками.
У цей момент у Тамари задзвонив телефон.
– Алло, почекай хвилиночку, будь ласка, я виходжу.
Тамара прибрала телефон у сумочку.
– Вибач, я йду.
…А буквально через п’ять хвилин Семен стояв біля, колись рідного дому і спостерігав, як його симпатична, жіночна та усміхнена колишня дружина сідає у дорогий автомобіль, за кермом якого сидів молодий чоловік.
Той поцілував Тамару, подарував їй гарний букет, і автомобіль рушив з місця.
Семен Ігорьович, як і раніше, стояв і дивився вслід автомобілю, що їхав, тримаючи в руках пластиковий контейнер з пиріжками.
Сонячне проміння зникло за хмарою, на вулиці стало якось похмуро і самотньо. Семен Ігорьович неохоче попрямував у свій новий будинок, де на нього вже чекала вічно незадоволена і примхлива Світлана. А що йому ще лишалося… Не під паркан же?
Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу, ставте вподобайки.
