Семен повернувся з кафе похмурішим за хмару. Я саме годувала піврічного сина, але відразу зрозуміла, що його розмова зі свекрухою не задалася.
– Як ти й казала, – розвів руками він у відповідь на мій запитальний погляд.
Ми одружилися сім років тому. Спочатку з дітьми ми вирішили почекати, а потім виявилося, що чоловік має з цим проблеми.
Близько року Семен лікувався, а потім я несподівано дізналася, що у положенні. Як на зло, в цей час мені запропонували підвищення по роботі, що обіцяло досить непогану зарплатню.
Я погодилася стати начальником відділу, та працювала до самого кінця терміну. Щоб не позбутися високооплачуваного місця, я насилу переконала вище начальство дати мені пів року на декрет.
Замість себе залишити з дитиною я вирішила Семена. Чоловік отримував утричі менше, ніж я, тож вигідніше було б піти у декрет молодому батькові.
Саме тому Семен поїхав до матері, щоб повідомити їй про те, яке рішення ми з ним ухвалили.
Знаючи її, Семен запросив матір зустрітися у кафе. Щойно я відкрив рота з приводу декрету, як вона змінилася в обличчі.
– Ти взагалі у своєму розумі?! – сердито запитала мати й покрутила пальцем біля скроні. – Який декрет? Де це бачено, щоб чоловік сидів удома з дитиною?
– Тобто твоїй дружині набридло з ним, і вона вирішила сама вийти на роботу, а тебе залишити на господарстві?
– Ось це жінки та матері нині пішли! – Додала вона розгнівано і сплеснув руками. – Кому розкажи, люди ж на сміх піднімуть…
Я сердито насупив брови. Слова матері зачепили мене за живе. Я чудово зрозумів, на що вона натякала.
– Не смій ганьбити нашу родину! – не зважаючи на навколишніх людей, мати стукнула кулаком по столу.
– Мама, по-перше, припини кричати, а по-друге, нам з Аліною так набагато вигідніше. Вона начальник відділу й отримує втричі більше за мене, – я зробив спробу пояснити матері необхідність декрету.
– І що? Може, через гроші тобі ще тепер і в положенні ходити? Точно, скоро мужики дітей на світ божий приводити будуть, а не жінки! – підвищила голос на мене мати.
– До чого тут взагалі це?! – Я зрозумів, що достукатися до матері мені не вдасться.
– Ти чоловік! Пам’ятай про це! Ось світ як перекинувся з ніг на голову! Що кругом коїться? – схопилася за голову мати й потяглася до телефону.
Я не одразу зрозумів, що вона дзвонить старшій дочці. Я лише вловив фразу, що мати покликала до нас в кафе Каріну.
Сестра приїхала за двадцять хвилин. Засмучена і скуйовджена, вона бухнулася за столик.
– Привіт, рідня! Навіщо звали? – випалила Карина і запитливо подивилася на матір.
– Брат твій у декрет зібрався йти, – чмихнула мати й закотила очі.
– Мабуть, він в положенні? – голосно зареготала на все кафе сестра. – Що за дурощі?
Мати коротко розповіла дочці про те, що Аліна, ділова, зібралася заробляти гроші й, замість себе, садить із дитиною мене.
– А що так можна було? – хитро промовила Карина. – У нас троє, і завжди я сиділа з ними!
– Загалом у тебе і чоловік отримує більше, ніж ти, – нагадав я сестрі.
– Навіть, якби у мене й була зарплата більша, все одно б мій Ваня на таке не погодився, – наполягала на своєму сестра. – Не дай зробити своїй Алінці тебе підбором!
– Ти несеш цілковиту нісенітницю! – гнівно гаркнув я на Карину. – Взагалі, це не ваша справа, хто сидітиме з дитиною! – додав я і схопився з місця.
Не прощаючись, я подався до дверей, але потім повернувся і поклав на стіл гроші за каву.
– Синку, присядь на місце! – Скомандувала мати, проте я не послухався її й пішов.
Додому я дістався пішки, дорогою обмірковував слова матері та сестри. Ні, я не вважав їх правильними, навпаки, я сердився, що вони пхають носа не у свою справу.
У пригніченому стані я повернувся додому і розповів дружині про зустріч із родичами, та про те, як вони відреагували на мою новину про декрет.
– Так зрозуміло, чому свекруха та сестра незадоволені! Тепер тебе не можна буде у своїх справах витягувати, – уїдливо засміялася Аліна. – Не звертай уваги!
Я був упевнений, що після неприємної розмови мати нескоро дасть про себе знати.
Однак, я дуже помилявся. Вона була незадоволена тим, що я піду замість невістки в декрет, тож вирішила зробити все, щоб цього не сталося.
Наступного дня, ближче до вечора, свекруха заявилася до нас із візитом.
– Ти вдома? Це добре, – знімаючи верхній одяг, пробасила свекруха, побачивши мене. – У мене до тебе є серйозна розмова, – додала вона і, поправивши кофту, пошкандибала на кухню.
– На яку тему? – сухо спитала я, заздалегідь здогадуючись, що йтиметься про декрет Семена.
– З приводу свого сина, якого ти вирішила зробити підкаблучником, – діловито промовила свекруха.
– Ви про декрет, мабуть? – усміхнулася я, готуючись відбити всі нападки свекрухи.
– Про нього, звісно! З якого переляку ти раптом вирішила звалити на мого сина свої обов’язки? – свекруха з викликом поставила руки у боки.
-Тому, що в мене зарплата більша, ніж у нього. Ми порадилися і вирішили, що в декрет піде Семен. Усе! – коротко пояснила я свекрусі.
Однак та не хотіла мене слухати. Вона почала тиснути на мене і вимагати припинити робити її сина підкаблучника.
– Гаразд, я вас почула! Якщо я залишаюся в декреті, то вашому синові доведеться шукати собі другу роботу, щоб нам вистачало грошей, – байдуже промовила я.
Почувши мої слова, Наталя Іванівна змінилася в обличчі. Спочатку вона здивовано посміхнулася, а потім понурилася.
– Як вам моя пропозиція? – Бажаючи почути думку свекрухи, запитала я.
– У тебе одні гроші в голові, навіть сина мого готова в будь-яку кабалу прилаштувати, аби в зарплаті не втратити! – прикро промовила вона. – Робіть що хочете! Хоче ганьбитися, нехай ганьбиться!
Вона скорчила незадоволену фізіономію і поспішила на вихід. Схопивши з вішалки куртку та взуття, вона вискочила за двері.
З цього моменту свекруха перестала контактувати не лише зі мною, а й із сином. Всім родичам вона заявила, що я зробила із Семена підкаблучника, тому їй довелося відмовитись від нього.
Усі ті роки, доки чоловік сидів у декреті, ні свекруха, ні Каріна з нами не спілкувалися. Знову поріднитися мати та сестра вирішили лише після того, як він повернувся на роботу!
Скажіть мені, люди добрі, невже так має поводитись рідна мати, стосовно своєї дитини? Нехай я їй чужа – без претензій! І що тут такого, що батько доглядає за своєю дитиною, а не мати?
А як же рівноправність, материнська любов? Ви теж вважаєте, що чоловік в декреті – це підкаблучник, та ганчірка?
