Єгор добре пам’ятав той день, коли зненавидів батька
Йому було тринадцять, коли батько почав брати його з собою на роботу – батько робив ремонт у квартирах, і раніше у нього був напарник, але потім вони посварилися, і доводилося йому все робити одному, ось він і почав брати Єгора, тим більше той ніколи не вирізнявся великою любов’ю до навчання та із задоволенням втікав із дому, де мати неодмінно садила його за уроки.
Декілька місяців усе було добре – Єгору подобалося допомагати батькові, переймати у нього досвід, вести чоловічі бесіди між справою, але потім…
Іноді батько заїжджав до клієнтів, залишаючи Єгора чекати в машині, щось довго там обговорюючи, так що Єгор якраз встигав зробити нашвидкуруч уроки, а то мама сказала, що ще одна двійка, і вона заборонить Єгору їздити з батьком.
Того разу вони теж заїхали до вже знайомого Єгору подвір’я, вони часто сюди приїжджали, і батько не встиг вийти з машини, як якась невисока блондинка з пишними формами накинулася на нього з недвозначними поцілунками.
Не відлипаючи один від одного, вони попрямували до під’їзду, і батько повернувся тільки через годину. Помітивши похмурий вираз на обличчі у сина, він прокашлявся і сказав:
– Єгоре, ти не подумай нічого. Це все несерйозно. Так, для життєвого тонусу. Ти ж знаєш, яка в нас мати, вона кого завгодно зведе, треба ж мені хоч якесь розслаблення. І потім – це у нас чоловіків у крові. Підростеш – зрозумієш. Головне – я твою матір ніколи не кину і все для неї зроблю. Останню сорочку зніму, розумієш?
Єгор вислухав його мовчки, кивнув головою. Але з того дня він зненавидів батька. Він спробував відмовитися з ним їздити, прикриваючись навчанням, але батько тоді заявив, що не буде його годувати та одягати, і після пари скандалів він зламався – продовжив допомагати батькові, але поклявся собі, що піде з дому за першої ж нагоди.
І можливість ця трапилася досить скоро – після одинадцятого класу Єгор зібрав речі та заявив батькам, що їде вступати до технікуму до сусіднього міста.
Скандал був неймовірний: мати плакала, просила залишитися, батько кричав на весь будинок і називав його невдячним. Але Єгор мовчки стояв, опустивши голову і ніяк не реагував.
У результаті його відпустили – куди подітися, не на ланцюг же його садити. Але пробачити його ніхто за це не пробачив: ні сестра Таня, яка теж мріяла втекти з дому, а після його витівки не могла собі це дозволити, ні, зрозуміло, батько, який обіцяв, що це закінчиться для хлопця в’язницею, ні навіть мати, яка називала Єгора егоїстом – бідному батькові доводилося тепер подвійно працювати, щоб усіх забезпечувати, напарника брати невигідно.
Згодом Єгор зрозумів, що батько бреше матері, ніби відправляє синові гроші. Насправді Єгор не бачив від батька жодної копійки, та йому й не потрібно від нього нічого, він сам упорається.
Але справлявся він не дуже, чесно кажучи. Поки вчився, підробляв вантажником, після технікуму влаштувався на завод, гуртожиток дали, але грошей вистачало впритул.
Спробував було стопами батька ремонт робити, але клієнтської бази в нього не було, а так хто його з вулиці візьме? Перебивався підробітками як міг.
У сусідній кімнаті з Єгором жив Серьога. Гарний хлопець, компанійський, незлобивий, але бандит. Цей Серьога часто Єгора вмовляв:
– Що ти горбатишся на цьому заводі? Пішли до нас, у нас все шито-крите.
Єгор не боявся, але не хотілося йому, щоб одного разу його на чомусь спіймали, і в батька з’явився привід сказати: “ну, а що я казав?”
До рідного міста Єгор не їздив. Матері справно дзвонив, сестрі повідомлення відправляв, вона їх любила, одного разу на новий рік купив їм гарні подарунки, думав поїхати відвідати, але не зміг – скільки років минуло, а ненависть до батька тільки міцніла.
А потім батько пішов від матері. Та сама Єгору зателефонувала і все розповіла спокійним буденним тоном, що батько людина порядна, її без грошей не залишить, а з нею донька, Тетянка, то все буде добре.
Від Тані Єгор дізнався, що батько пішов не просто так – одна з його коханок залетіла і в неї з’явилися близнюки, хлопчики, і батько від гордості мало не лопався, то були хлопчики на нього схожі.
Отоді він і приїхав до матері. Дивно, але в старій квартирі все було, як і раніше, наче й не було цих років. Правильно, як кажуть – чоботар без чобіт, поки батько в інших ремонтом займався, у своїй квартирі шпалери вже вицвіли, а підлога скріпить наче підвісний міст. Єгор не втримався сказати про це матері, а та, як завжди, заступилася за батька:
– Він гроші заробляв, для тебе теж, між іншим! А ти не забувай, що поїхав і покинув нас.
Єгор на матір не ображався – бачив, що вона не зі зла, навіть й пирогів його улюблених напекла з цибулею та яйцем, капці купила нові, зітхає, що худий…
Загалом, з цього часу він почав відвідувати матір, на свята якісь чи у відпустку, але потім… Потім він зустрів Дашу.
Працювала вона касиром у місцевому супермаркеті, і якось Єгор побачив, як старенькій бабусі не вистачало на покупку – вона грошей за старими цінами взяла, а на тлі кризи вони так різко підскочили, що бабуся почала викладати вівсяне печиво і шматок сиру, але Даша раптом сказала:
– Давайте я вам свою знижку проб’ю, тоді вистачить.
Єгор знав, що нічого не вистачить, знижка там смішна, Даша зі своїх грошей додала і цим вона підкорила його. Не була Даша красунею – ніс картоплею, невисока, ще й руда. Ні, він проти рудих нічого не мав, але йому завжди подобалися витончені блондинки, а тут – пишна Даша.
Єгор дуже себе докоряв, що рідко приїжджав до матері. Телефоном вона казала, що все гаразд. В Тані з’явилася дитина, їй було не до матері. Тож ніхто вчасно не відправив її до лікаря, коли мама почала почуватися погано. Коли вже все з’ясувалося, був втрачений дорогоцінний час.
– Я знайшла лікаря в Ізраїлі, – казала крізь сльози Таня. – Ми квартиру продаємо, я маму до себе заберу. Але все одно потрібний ще майже мільйон гривень.
Єгорові не було звідки взяти таких грошей. Він спробував було оформити кредит – не дали. Займав у знайомих, але це сльози у морі.
До батька дуже не хотілося йти. Таня ходила, та той відмовив. Так Єгор і знав, що то все була брехня про останню сорочку.
Він би не пішов, але мати танула на очах і питала, коли операція.
– Ти сходи до батька, він дасть грошей, – з м’якою усмішкою сказала вона. – Він завжди для сім’ї все робив.
Сховавши свою гордість, Єгор пішов до батька. Той зустрів його зверхнім поглядом, навіть слухати не став.
– Таня мені вже дзвонила. Квартиру я матері залишив, що ще треба? Я не друкарський апарат, дав їй п’ятдесят тисяч, більше не можу. У мене дружина, діти та коханки, сам знаєш. Так що все, йди давай.
Єгор не знав, як сказати матері, що батько не дав грошей на операцію. Її сліпа віра в нього була дурною, але звинувачувати її за це він не міг. І Єгор подзвонив Сергію. Описав ситуацію, попросив у борг. Обіцяв усе повернути.
– Не повернеш – відпрацювати доведеться, – Попередив він.
– Я розумію.
За п’ять хвилин на карту Єгора прийшли гроші. Він подзвонив Тані, наказав терміново все оформлювати, потім помчав до матері.
– Ну як, синку, тато дав грошей?
Він глянув у її бляклі втомлені очі, в яких була надія.
– Так, – відповів він. – Дав.
– Я ж тобі казала, – видихнула вона. – Він все зробить для сім’ї.
Маму прооперували. Це подарувало їй ще кілька років життя, допоки не трапився рецидив. Але вона встигла побачити другого онука, рудого карапуза.
А гроші Єгор повернув – Даша йому допомогла, на другу роботу влаштувався у ніч. Батька він ніколи більше не бачив.
Ось так рідний батько своїм невдалим прикладом, зміг виховати справжнього чоловіка, який тепер і знати його не хоче!
