Їхала додому я з легким розчаруванням

Ще в університеті я зустрічалася з одним хлопцем який мені дуже сильно подобався. Та великі надії на цей союз я не покладала, адже знала, що йому треба інша жінка.

Він любив тусовки, посиденьки з друзями, нічні гульки, і словом, завжди вів такий спосіб життя. Ми ще не довго були разом, а потім, зрозумівши, що він не зможе стати хорошим сім’янином ми тихенько розійшлися.

Не сказати, що в нас було сильне кохання, чи пристрасть, але було та й було, що тут скажеш. Я вдячна була йому за все що було, він хороша людина, але просто, як я вважала тоді, не пристосований до життя, до сім’ї.

Та пройшов час, і знаєте, я зустріла його на вулиці. Він запросив мене з чоловіком до себе в гості. З тих пір як ми востаннє бачилися на випускному пройшло вже майже 15 років, а мені здавалося, що він майже не змінився.

Відмовляти було не зручно, та і не було причин, діти дорослі, між нами все давно в минулому. Поїхали.

Коли ми з чоловіком приїхали по вказаній адресі, то очікували побачити якийсь арт об’єкт, квартиру, щось цікаве, сучасне і модне. Але яке може було здивування, коли навігатор привів нас до скромного затишного будинку.

Нас зустрів Ігор з дружиною. Дружину я теж уявляла по-іншому якось собі. Думала буде якась білявка з накачаними губами, а побачила просту жінку, мого віку, доглянуту, красиву, скромну. Слідом вибігло 4 діточок.

Коли зайшли в будинок я зрозуміла, що моє уявлення про життя Ігора тепер вщент зруйноване. Затишно, красиво, не вичурно, не так, як він любив в молодості.

Нас запросили за стіл, там було багато домашніх страв, будинок доглянутий, чистий. За вечерею ми зрозуміли, що його Оля ще й господиня хороша.

А на столі були страви з домашнього м’яса. Їхала додому я з легким розчаруванням і задоволенням водночас. Я хотіла побачити, що він не змінився, що все такий же модний, легковажний, а побачила людину, яка з головою поринула в справи сім’ї.

Не знаю рада я за нього чи ні, але тепер точно знаю, що люди змінюються. Хай їм буде щастя.