Але минав час, мені вже хотілося змін, і знову бути вільним. Жодній з дівчат я не обіцяв одружитися, і тому не відчував своєї провини перед ними.
Думав, що завжди так буде, а якщо захочу одружитися, то проблем з нареченою не буде.
Нещодавно до нас на роботу прийшла нова співробітниця. Спочатку у нас було спілкування винятково тільки по роботі. Я знав, що вона заміжня і в неї є дитина і не хотів зав’язувати стосунки із заміжньою жінкою.
Але з часом я став помічати, що мені хочеться, щоб вихідних не було, і я міг кожен день її бачити. Свої почуття я, як міг, приховував. Але одного разу, коли ми залишилися одні, я не витримав і поцілував її.
На мій подив вона не розсердилась, а навіть навпаки, сказала, що я теж відразу їй сподобався.
За іронією долі, мені судилося полюбити заміжню жінку. Ми почали викроювати час для зустрічей, і кожен раз я її умовляв піти від чоловіка. Пропонував створити нормальну сім’ю і не ховатися по чужих кутках. Вона обіцяла подумати і вибрати час для розмови, але я не хотів чекати, квапив її, дзвонив додому. Засипав її подарунками, дорогою косметикою, квітами, інтимною білизною. Почав ревнувати. У нас стали виникати сварки, вона по кілька днів не розмовляла зі мною. Я просив вибачення, дарував дорогі подарунки, квіти, щоб загладити свою провину, я боявся її втратити.
Прийшовши на роботу після вихідних, я дізнався, що з сьогоднішнього дня вона у нас вже не працює, перейшла на іншу роботу. Я намагався з’ясувати, хоч що-небудь про неї, але все було марно, і я зрозумів, що втратив її назавжди. Ми навіть не попрощалися, мені здається, що вона просто втекла від мене. Ніколи не думав, що буду так страждати через жінку.
