У мене 2 дорослі дочки 30 і 31 років. У старшої є дочка 10-ти років, чоловіка немає і не було. У молодшої 2 дітей, 3 і 2 років, одружена.
З молодшою дочкою у мене відносини прекрасні, а зі старшою щось не ладиться. Весь час чую закиди з її боку: «Ти мені квартиру не купила», «Ти мені життя зіпсувала» і т.д.
Коли вони були маленькими, мій чоловік загинув, я ростила їх одна, працювала дуже багато: закінчивши 2 інститута, розносила газети, писала статті в журнали, робила астрологічні прогнози і багато іншого. Не можу сказати, що у дітей було все, але ми вижили.
Потім я задумалася про майбутнє і пішла на ризик: продала свою 1-кімнатну квартиру, і вклала гроші в двокімнатний будваріант. Самі пішли жити на знімну квартиру (2-кімн).
Діти в цей час вже закінчували школу і збиралися в інститути. Коли будваріант побудувався, я зробила там ремонт і продала, потім купила наступний, і ще раз по тій же схемі.
За цей час померла моя мама, мені в спадок залишилася маленька квартирка в центрі міста, куди оселилася моя старшенька. Потім вона здала її в оренду, а собі зняла за ці гроші ближче до садочка.
Молодшенька тим часом вийшла заміж і народила 2-х дітей. В останній будваріант я вселилася, коли там був суцільний бетон, потихеньку робила ремонт.
Молодша жила з чоловіком на знімній квартирі вже 4 роки. Зять попросив мене взяти їх до себе, він доробив ремонт, і ми стали продавати цю квартиру. Продавши її, повернула зятю гроші за ремонт і ще дала пів мільйона (заявлених подарунок на весілля) на добудову будинку.
Будинок вони добудували і переїхали. Мені купили 1-кімн. квартиру (вбиту), я зайняла грошей і зробила там ремонт, пустила квартирантів і цими грошима віддаю борг за ремонт.
Сама живу у цивільного чоловіка (він з’явився одночасно з новою квартирою, так що мені і пожити там не довелось).
Весь цей час старшенька дочка влаштовує мені істерики, що їй не подобається бабусина квартира і проклинає мене, що я їй не купила іншу, а допомогла її сестрі.
На мої пояснення, що бабусина квартира коштує дорожче пів мільйона, і що, виплативши кредит за ремонт, я зможу продати квартиру, також продати бабусину, і купити їй побільше, а собі – що-небудь простеньке. Вона навіть не приховує своєї ненависті, каже, що батько її дитини не залишився з нею, тому що ми бідні, каже, що я їй зіпсувала все життя.
Я не знаю, як вчинити в даній ситуації. Я повільно, але впевнено йду до мети: купити їй гарну квартиру.
Зараз пішла працювати в сферу нерухомості (у мене перша робота добова, між цілодобово можу ще десь попрацювати), вже вивчила ринок, працюю, але з дочкою відносини гірше з кожним днем.
Внучка мене обожнює, навіть в творі написала, що її кращий друг – я. Дочка намагається це використати, і коли я їй не даю грошей, внучку до мене не водить (типу виховує). Сьогодні знову спробувала сказати мені гидоту. Я прорекламувала бабусину квартиру для продажу (на прохання дочки), коли я сказала, що потрібно продавати через агентство, дочка сказала: «Ти хочеш грошей заробити – так і скажи!»
А я і справді хотіла заробити трохи грошей на продаж своєї квартири і купити їй путівку в Туреччину.
У мене таке спустошення в душі, що не можу навіть говорити. Тільки пишу вам. І собі. Що робити, розуму не прикладу. І її шкода, вже 31 рік, а невлаштованість, роботи немає, чоловіка немає, і ще квартира не подобається. Чому роботи немає? А тому що знову я винна: з онукою не сиджу, хоча їй вже 10 років. І заміж вона не вийшла, тому що я з онукою не сиділа, а працювала.
Батько дитини ніколи навіть копійчини не надіслав. А що таке дитину підняти, я думаю, всі знають.
І сестра її, моя найменша, на денному відділенні вчилася, ночами працювала: офіси мила, щоб племінниці допомогти. І я постійно на 2-3 роботах. Так що там говорити, весь свій час я присвячувала пристрою життя старшої дочки. А вона видала: «Грошей заробити хочеш?» Так порожньо в душі.
Зовсім її бачити не хочу. Може, і пройде цей стан, напевно пройде, але зараз так.
Моя свекруха – Раїса Петрівна – жінка з дуже важким характером. Вона вважає, що краще…
Я одружилася дуже рано. На вечірці, яку для першокурсників влаштувала адміністрація нашого інституту, я познайомилась…
Досі не можу схаменутися після приниження, яке влаштував мені власний чоловік. Як після такого дивитися…
Після заміжжя ми переїхали до рідного міста чоловіка. Винайняли однокімнатну квартиру. Мені подобалося наше життя,…
Коли мені було сім років, моєї мами не стало в лікарні, під час того, коли…
Я понад рік перебуваю у шлюбі. З батьками мого чоловіка я завжди була у чудових…