З молодшою ​​дочкою у мене відносини прекрасні, а зі старшою щось не ладиться. Весь час чую закиди з її боку: «Ти мені квартиру не купила», «Ти мені життя зіпсувала»

У мене 2 дорослі дочки 30 і 31 років. У старшої є дочка 10-ти років, чоловіка немає і не було. У молодшої 2 дітей, 3 і 2 років, одружена.

З молодшою ​​дочкою у мене відносини прекрасні, а зі старшою щось не ладиться. Весь час чую закиди з її боку: «Ти мені квартиру не купила», «Ти мені життя зіпсувала» і т.д.

Коли вони були маленькими, мій чоловік загинув, я ростила їх одна, працювала дуже багато: закінчивши 2 інститута, розносила газети, писала статті в журнали, робила астрологічні прогнози і багато іншого. Не можу сказати, що у дітей було все, але ми вижили.

Потім я задумалася про майбутнє і пішла на ризик: продала свою 1-кімнатну квартиру, і вклала гроші в двокімнатний будваріант. Самі пішли жити на знімну квартиру (2-кімн).

Діти в цей час вже закінчували школу і збиралися в інститути. Коли будваріант побудувався, я зробила там ремонт і продала, потім купила наступний, і ще раз по тій же схемі.

За цей час померла моя мама, мені в спадок залишилася маленька квартирка в центрі міста, куди оселилася моя старшенька. Потім вона здала її в оренду, а собі зняла за ці гроші ближче до садочка.

Молодшенька тим часом вийшла заміж і народила 2-х дітей. В останній будваріант я вселилася, коли там був суцільний бетон, потихеньку робила ремонт.

Молодша жила з чоловіком на знімній квартирі вже 4 роки. Зять попросив мене взяти їх до себе, він доробив ремонт, і ми стали продавати цю квартиру. Продавши її, повернула зятю гроші за ремонт і ще дала пів мільйона (заявлених подарунок на весілля) на добудову будинку.

Будинок вони добудували і переїхали. Мені купили 1-кімн. квартиру (вбиту), я зайняла грошей і зробила там ремонт, пустила квартирантів і цими грошима віддаю борг за ремонт.

Сама живу у цивільного чоловіка (він з’явився одночасно з новою квартирою, так що мені і пожити там не довелось).

Весь цей час старшенька дочка влаштовує мені істерики, що їй не подобається бабусина квартира і проклинає мене, що я їй не купила іншу, а допомогла її сестрі.

На мої пояснення, що бабусина квартира коштує дорожче пів мільйона, і що, виплативши кредит за ремонт, я зможу продати квартиру, також продати бабусину, і купити їй побільше, а собі – що-небудь простеньке. Вона навіть не приховує своєї ненависті, каже, що батько її дитини не залишився з нею, тому що ми бідні, каже, що я їй зіпсувала все життя.

Я не знаю, як вчинити в даній ситуації. Я повільно, але впевнено йду до мети: купити їй гарну квартиру.

Зараз пішла працювати в сферу нерухомості (у мене перша робота добова, між цілодобово можу ще десь попрацювати), вже вивчила ринок, працюю, але з дочкою відносини гірше з кожним днем.

Внучка мене обожнює, навіть в творі написала, що її кращий друг – я. Дочка намагається це використати, і коли я їй не даю грошей, внучку до мене не водить (типу виховує). Сьогодні знову спробувала сказати мені гидоту. Я прорекламувала бабусину квартиру для продажу (на прохання дочки), коли я сказала, що потрібно продавати через агентство, дочка сказала: «Ти хочеш грошей заробити – так і скажи!»

А я і справді хотіла заробити трохи грошей на продаж своєї квартири і купити їй путівку в Туреччину.

У мене таке спустошення в душі, що не можу навіть говорити. Тільки пишу вам. І собі. Що робити, розуму не прикладу. І її шкода, вже 31 рік, а невлаштованість, роботи немає, чоловіка немає, і ще квартира не подобається. Чому роботи немає? А тому що знову я винна: ​​з онукою не сиджу, хоча їй вже 10 років. І заміж вона не вийшла, тому що я з онукою не сиділа, а працювала.

Батько дитини ніколи навіть копійчини не надіслав. А що таке дитину підняти, я думаю, всі знають.

І сестра її, моя найменша, на денному відділенні вчилася, ночами працювала: офіси мила, щоб племінниці допомогти. І я постійно на 2-3 роботах. Так що там говорити, весь свій час я присвячувала пристрою життя старшої дочки. А вона видала: «Грошей заробити хочеш?» Так порожньо в душі.

Зовсім її бачити не хочу. Може, і пройде цей стан, напевно пройде, але зараз так.