Від ненависті до любові теж один крок. Років вже 10 минуло. Колега запросив на ДР в кафе. Обстановочка цілком легка. Практично всіх людей на тій тусовці я і так знала – майже всі з роботи. Всі з однієї сфери.
І в середині торжества, коли алкоголь знатно вдарив в голову, я чогось почала сперечатися на професійну тему. Соромно, звичайно, але навіть не пам’ятаю, про що сперечалися.
Але робили це дуже емоційно з хлопцем. З боку навіть могло здатися, що дійде до бійки. Наша суперечка то вщухала, то розгорялася з новою силою.
Уже години дві ночі. Стоїмо на вулиці куримо. Підходить той самий колега, з яким ми весь вечір цапались. Запитує мій телефон. Сказав, що хоче на наступний день продовжити диспут.
Адже і не обдурив – подзвонив. Ми вже, правда, не сперечалися. Через тиждень стали з ним разом жити. Через чотири роки узаконили стосунки.
Хто б міг подумати, що лайка доведе до такого …
