Вперше свою майбутню дружину Наташу, я побачив у восьмому класі, коли вона перейшла до нас вчитися з іншої школи. Вона мені одразу сподобалася, я сильно закохався у неї. Але Наталка не звертала на мене уваги, їй подобався наш однокласник Сергій. Навіть тоді, коли ми одружилися, я знав, що вона все ще любить його.
Сергій був красивим, спортивним хлопцем, подобався всім дівчатам у нашій школі. Але тільки тоді, коли він одружився, Наташа звернула на мене увагу. Ми з нею жили по сусідству, часто зустрічалися, і вона, мабуть, просто звикла до мене або їй лестило те, що я весь час її чекав.
Сімейне життя не склалося, і навіть народження очікуваного сина Артема нас не зблизило, і за десять років шлюбу, ми, з ініціативи дружини, розлучилися. Вона поїхала на заробітки за кордон, там незабаром вийшла заміж та відкрила з чоловіком своє кафе. Матеріально вона дуже допомагала синові, який лишився жити у її батьків, а я займався його вихованням.
Нещодавно я одружився вдруге, скажу чесно вже без особливого кохання. Напевно, просто самотність зіграла свою роль, але нова дружина не дуже рада моєму спілкуванню із сином. Щоб уникати скандалів, я зустрічався з сином так, щоб вона не знала, а коли народилася дочка, зустрічі стали рідшими, весь вільний час забирала маленька дитина.
Але життя і цього разу не склалося. Після п’яти років шлюбу, я запропонував Яні розлучитися, і вона погодилася, але жити ми залишилися разом. Нещодавно куплена трикімнатна квартира, зроблений євроремонт, ми не хотіли продавати. Вирішили хай краще колись залишиться доньці. Проте я думаю, дружина сподівалася, що я залишу все і переїду до мами, але я теж не хочу залишитися без житла.
Найсумніше, те що дружина тепер налаштовує проти мене доньку, а поки я підлаштовувався під неї, син теж від мене віддалився. Йому вже вісімнадцять і спілкуватися з ним дуже непросто, він у всьому звинувачує мене. Вийшло, що з обома жінками я не знайшов щастя, а тепер і діти мене не розуміють. У чому тут я винен?