Що менше знаєш, то краще спиш. У тому, що це правда, я переконалася особисто того дня, коли випадково побачила листування чоловіка і дізналася, що він мені зраджує вже багато років.
“Сонечко, красуня, мила, зайченя”. Спочатку я не зрозуміла, хто всі ці жінки, і що вони роблять у діалогах із моїм чоловіком Ігорем у популярній соціальній мережі. Головне, я ніяк не могла зрозуміти, з якого переляку мій чоловік називає їх всілякими лагідними словами.
Хвилин за п’ять до мене дійшло — чоловік, з яким ми разом вже понад двадцять років, з яким пройшли вогонь і воду і виростили дітей — мені зраджує. Можете собі уявити мій стан?
У справи та телефон Ігоря я ніс ніколи не сунула. Відносини загалом і шлюб, зокрема, — це насамперед про довіру. Я абсолютно впевнена у чоловікові: він не зрадить, не обдурить, не підведе. Принаймні так завжди було. Тепер я не знаю, чи можу відрізнити правду від брехні.
Чи погано, чи добре, але ми з Ігорем зберігали сім’ю, поки більша частина наших друзів розлучалася та одружувалася по другому колу. Старих дружин міняли на молодих, молодих чоловіків — на старшого когось. Ігор завжди посміювався: “Стрибають, як блохи на розпеченій сковороді. Дурні, що вони намагаються знайти?”.
Я підтакувала: “Не те, що ми з тобою – третій десяток разом. Навіть якось непристойно”. Тепер я знаю, що у шлюбі нас завжди було набагато більше, ніж двоє.
Ігор ніколи не давав навіть найменшого приводу для ревнощів. Завжди коректний та уважний, і особливо до мене. Щохвилини з ним я відчувала себе жінкою, коханою, бажаною. Ага, як же виявилося, що йому стало мене мало?
Єдине, що мене засмучувало, то це часті роз’їзди чоловіка у відрядження. Але тут нічого не вдієш, платили за них більш ніж добре.
У від’їздах Ігор дзвонив чи не щогодини: питав, як справи, як там діти, і як я почуваюся. Повертався завжди з букетом і шепотів на вушко, що дуже скучив.
Загалом на небі нашого сімейного щастя не було жодної хмарки. До того самого дня, коли Ігор пішов у справах та забув свій телефон вдома. У мене й на думці не було ритися в його телефоні.
Поки я крутила смартфон у руках, думаючи, як би дати знати чоловікові, що він залишив його вдома, на телефон надійшло якесь повідомлення.
Це було дуже дивне повідомлення на головному екрані – повідомлення із соціальної мережі від якоїсь Марини. Це не могла бути колега – навряд чи колега напише “Привіт, маленький, як справи?”.
Я автоматично натиснула на повідомлення і потрапила на сторінку чоловіка в цій соціальній мережі. У діалогах були одні жінки, і що то були за діалоги!
Обговорення інтимних втіх та дорослих іграшок, відверті розмови та фотографії інтимних частин тіл – і все це писав і читав мій чоловік, батько моїх дітей. У мене потемніло в очах.
— Котик, а ти точно не одружений? Не віриться, що такий привабливий чоловік може бути сам.
— Мила, ще не знайшлася дресувальниця, якій вдалося б приручити такого вовка-одинака, як я. Але хто знає, нею цілком можеш стати ти.
— Просто дай мені можливість показати, як я тебе люблю. Цієї ночі ти не заснеш, я обіцяю!
Це найневинніший діалог з усього того, що мені вистачило сил прочитати. Я не стала переглядати всі розмови — цих вистачило, щоб зрозуміти, що моє сімейне життя щойно дало величезну тріщину. Як жити далі?
Як жити з людиною, яка тобі зраджує і, зважаючи на все, робить це вже дуже і дуже давно. У глибині душі була надія, а раптом усе це просто слова, раптом насправді зрад не було?
Може, це такий жарт, і Ігор просто базікає з якимись розчарованими дамочками на різні інтимні теми. Зрештою, кожна людина може мати дивне хобі.
Ви скажете, що з мого боку дуже нерозумно так думати? Повинна бути хоч одна надія на те, що все ще може бути як раніше. Інакше як змиритися з думкою, що чоловік, якому я довіряла і який завжди демонстрував любов і прихильність, просто тримав мене за дурепу?
Що робити далі, я зовсім не уявляю. Допитати Ігоря, почути зізнання та розлучитися? У що це виллється мені?
Я залишуся розлученою у віці, а Ігор стане нарешті вільним привабливим зрілим чоловіком. Такий фінал мене точно щасливішим не зробить.
Удати, що нічого не було? Навряд чи я зможу, як і раніше, з теплом дивитися чоловікові у вічі. І тим більше слухати розповіді про його відрядження. Я вже зараз знаю, в яких “містах і закладах” він стирчить, коли нібито їде з міста.
Та й діти, як бути з дітьми. Вони, звичайно, не малюки, а майже дорослі зі своїм особистим життям. Але як їм буде дізнатися, що батько — ошуканець і зрадник? Не можу ж я просто розлучитися, пославшись на раптову розбіжність характерів.
Двадцять років жили добре, а тепер раптом не зійшлися характерами. Це звучить як повна нісенітниця. І чорт мене смикнув залізти в телефон Ігоря. Жила б зараз і не морочила голову над тим, як примиритися з секретами чоловіка, яких вистачає.
