Я завжди намагаюся жити легко, мій коханий чоловік, слава Богу, розділяє мої погляди. Ось і цього разу ми з ним і моєю подружкою каталися по селищу в пошуках вражень.
Зустріли нашого старого знайомого, Олексія. Так збіглося, що у нього був день народження, гості ще не прийшли, і він запросив зайти до нього на вогник. І ось тут наш настрій трохи зіпсувала дружина нашого Олексія, яка знати нас не знала, тарілочки для нас не готувала, та й стан “веселий” чоловіка її явно не веселив.
У загальному і цілому, не пустила вона нас у двір. Тут би й зупинитися, посидіти ще трохи на лавці і по домівках. Але ні, Олексій починає нервувати, ми (абсолютно тверезі) теж чогось нервуємо, і їдемо. На річку. На безлюдний, покинутий пляж. О 7:00 годині вечора.
Так, відмінно ми звичайно погуділи: зустріли там ще одного нашого старого друга, палили багаття, кричали пісні, танцювали під Верку Сердючку і Воплі Відоплясова, зустріли захід, звичайно ж, купалися вночі в річці й в наплив різко туман. І ось, за законами жанру настав час розплати.
За Олексієм приїхала його дружина, а з нею в машині були, напевно, всі його родичі. Звісно – скандал, ми, безумовно, винні, Олексій при всіх дає дружині розлучення, рідня нервує і їде, а Олексій гордо залишається з нами, завіса!
Ну, а ми теж зібралися їхати слідом, сіли в машину і застрягли в багнюці по самий бампер. Допомога то ми викликали, нас витягав мій тато, зловтішаючись. Але він рано натиснув на гальмо, і наша машина дуже смачно поцілувала своїм передом його зад! Олена, тітка Валя, вибачте, ми не хотіли відбирати у вас вашого Олексія! Олексію, повернися в сім’ю, молю тебе! Сім’я – це святе!
