ЦЕ EASY Життєві історії За весь час, що ми разом, я так і не дізналася, що таке бути коханою

За весь час, що ми разом, я так і не дізналася, що таке бути коханою

Поговорити нема з ким. А на душі, наче кішки шкребуть. Я начебто щаслива дружина, і мати чарівної доньки, чекаю на другу дитини. Але щастя немає, та й, мабуть, ніколи не було.

Вийшла заміж не з великого кохання, що так описують у книгах. Так, закохалася, відчула опору, якусь турботу і все. Полум’яних почуттів не було, швидше за все, боялася залишитися одна, звикла, що є він, поруч. Зараз через стільки років шлюбу, розумію, що все спільне життя було прожите мною за якимось шаблоном.

Збираюся з силами, подати на розлучення. Але щоразу щось відтягує. Думаєш, як же дочка без батька, адже вона його так любить. А як же я перенесу все це розлучення, адже він мій. Хоч і немає такої любові, розуміння та поваги. А зараз ще й чекаємо другого, ось-ось народжувати.

Найсумніше, що немає нічого спільного, крім дітей. Говоримо ми рідко, нікуди не виходимо, окрім магазинів. Ліжко так само раз на пів року і те для галочки.

За весь час, що ми разом, я так і не дізналася, що таке бути коханою, що таке по-справжньому кохатися, як отримувати хоч якесь задоволення від цього. Чоловік просто раз на пів року задовольняє свої потреби. Терплю і брешу, як було «добре».

Спостерігаю, за його переглядами оголених жінок в інтернеті, терплю усі його претензії у побутовому плані. Всі його невдоволення від моєї зовнішності. Хоча, не кульгаю і не коса. До шлюбу, та й зараз, звертають уваги чоловіки.

Але я правильна, надто правильна. Я боюся зараз залишитись одна з двома дітьми на руках. У чужому місті. Я не маю підтримки ні від кого. Я завжди була сама. З дитиною сиділа одна, по лікарнях одна, що треба зробити, все сама, чоловік у відрядженнях.

А зараз просто сили немає вже ні на що. Розлучення, на що жити, в орендованій квартирі, на що дітей утримувати. Як бути далі? Ось скоро народжувати, за кілька тижнів. Він поїхав у відрядження, на кого дитину старшу залишити. Завжди все самій доводиться робити та думати.

А в спину періодично тільки й вислуховую, що всім я погана. Я так звинувачую себе за те, що раніше, до шлюбу, до дітей, бачачи все, не відрізала всі ці стосунки, не зачинила двері.

Related Post

Доню, ваші приїзди б’ють мені по кишені. Краще залишайтесь у себе, а я тут і сама впораюсяДоню, ваші приїзди б’ють мені по кишені. Краще залишайтесь у себе, а я тут і сама впораюся

Мама живе у невеликому селі одна, в іншій області, за 300 кілометрів від того міста, в якому я навчалася та працюю. Відвідувати її завжди вважала своїм обов’язком. І хоча їздити

Мене ледь не вбив звичайний бродячий кіт, а свекруха цьому посприялаМене ледь не вбив звичайний бродячий кіт, а свекруха цьому посприяла

Мої малі постійно щось вигадують. Коли я народжувала близнюків хлопців я просто уяви не мала, що це все буде настільки цікаво і важко одночасно. Ні, я звісно розумію, що це