За всі ці роки я так і не змогла називати його татом

Свого рідного тата я зовсім не пам’ятаю, його не стало, коли мені було два роки, і виховував мене вітчим. Поки я була маленькою, я якось не помічала, щоб він погано ставився до мене. Начебто було все нормально, зате тепер він постійно до мене прискіпується з будь-якого приводу, часом через дрібниці.

Починає кричати, обзивати, і мені просто неможливо перебувати з ним удома. Гаразд, на мене, а то він так само кричить і на мою молодшу сестру, до речі, його рідну дочку, і мені доводиться захищати її. За всі ці роки я так і не змогла називати його татом, і він через це на мене злиться, особливо коли до нас приходять гості.

Пробувала скаржитися мамі, але вона на його боці, сказала, що я маю його поважати і поводитися з ним трохи м’якше, адже він замінив мені батька та утримує нашу сім’ю.

Останнім часом у нього ще й неприємності на роботі і він приходить увечері злий і починає на нас кричати: «Я що, у своїй оселі навіть відпочити нормально не можу?» А я, виходить не у своєму будинку, і повинна ходити навшпиньки, щоб не заважати йому відпочивати перед телевізором.

На вихідні я намагаюся йти до подруги, а якщо їду до бабусі, то й сестричку (їй п’ять років), забираю із собою, вона йому постійно заважає.

Минулими вихідними я залишилася вдома і пила на кухні чай, коли туди зайшов вітчим. Одразу накинувся з закидами: «Могла б хоч бутерброди мені зробити». Я теж не змовчала і сказала, що не збираюся йому прислуговувати, може й сам собі зробити.

Він як закричить: “замовкни”, я, звичайно, злякалася, закричала і вискочила в коридор. На крик прибігла мама, я почала розповідати, що сталося, але вітчим все заперечував, і мама повірила йому. Але він все одно кричав, що не житиме в будинку, де до нього так ставляться. Одягнувся, грюкнув дверима і пішов.

Додому не приходить цілий тиждень, мама у всьому звинувачує мене, не розмовляє, що робити далі, я не знаю. Може поїхати жити до бабусі? Але мама оплачує моє навчання, і, як вона сказала, без вітчима, вона не зможе це робити.

Я знаю, що він дзвонить мамі, але додому не поспішає, мабуть, чекає, що я прийду вибачатися. Я можу це зробити заради мами, але тоді він буде зі мною поводитися ще гірше, адже я сама визнаю свою провину.

Related Post

Віра до 40 років працювала професійною свахою, але її особисте життя не складалосяВіра до 40 років працювала професійною свахою, але її особисте життя не складалося

Часто буває так, що людина шукає свою половинку, а вона так і не з’являється в житті. Довго шукала свою половинку моя знайома Віра і лише в сорок років її зустріла.

Завдяки щоденнику мами я зрозуміла, чому вона мене не любить …Завдяки щоденнику мами я зрозуміла, чому вона мене не любить …

Написати цю сповідь мене підштовхнуло прочитання історії про нелюбов матері до власної дочки. На мій погляд, всі, хто кричить «так ти ж мати», «це твоя кровинка» і т.п. – просто

Ми втомилися від сварок та спроб все повернутиМи втомилися від сварок та спроб все повернути

У мене стосунки з хлопцем тривають уже 7 років. Спочатку він завзято доглядав мене, близько року. У той час в мене був переломний період, тому що мого батька не стало,