За всі ці роки я так і не змогла називати його татом

Свого рідного тата я зовсім не пам’ятаю, його не стало, коли мені було два роки, і виховував мене вітчим. Поки я була маленькою, я якось не помічала, щоб він погано ставився до мене. Начебто було все нормально, зате тепер він постійно до мене прискіпується з будь-якого приводу, часом через дрібниці.

Починає кричати, обзивати, і мені просто неможливо перебувати з ним удома. Гаразд, на мене, а то він так само кричить і на мою молодшу сестру, до речі, його рідну дочку, і мені доводиться захищати її. За всі ці роки я так і не змогла називати його татом, і він через це на мене злиться, особливо коли до нас приходять гості.

Пробувала скаржитися мамі, але вона на його боці, сказала, що я маю його поважати і поводитися з ним трохи м’якше, адже він замінив мені батька та утримує нашу сім’ю.

Останнім часом у нього ще й неприємності на роботі і він приходить увечері злий і починає на нас кричати: «Я що, у своїй оселі навіть відпочити нормально не можу?» А я, виходить не у своєму будинку, і повинна ходити навшпиньки, щоб не заважати йому відпочивати перед телевізором.

На вихідні я намагаюся йти до подруги, а якщо їду до бабусі, то й сестричку (їй п’ять років), забираю із собою, вона йому постійно заважає.

Минулими вихідними я залишилася вдома і пила на кухні чай, коли туди зайшов вітчим. Одразу накинувся з закидами: «Могла б хоч бутерброди мені зробити». Я теж не змовчала і сказала, що не збираюся йому прислуговувати, може й сам собі зробити.

Він як закричить: “замовкни”, я, звичайно, злякалася, закричала і вискочила в коридор. На крик прибігла мама, я почала розповідати, що сталося, але вітчим все заперечував, і мама повірила йому. Але він все одно кричав, що не житиме в будинку, де до нього так ставляться. Одягнувся, грюкнув дверима і пішов.

Додому не приходить цілий тиждень, мама у всьому звинувачує мене, не розмовляє, що робити далі, я не знаю. Може поїхати жити до бабусі? Але мама оплачує моє навчання, і, як вона сказала, без вітчима, вона не зможе це робити.

Я знаю, що він дзвонить мамі, але додому не поспішає, мабуть, чекає, що я прийду вибачатися. Я можу це зробити заради мами, але тоді він буде зі мною поводитися ще гірше, адже я сама визнаю свою провину.

Related Post

Заходжу до великої кімнати, а там ціла пляшка йоду вилита на стіну (підлога при цьому не зачеплена), а на батарею видавлена ​​мазь з тюбика. Що порожня пляшечка від йоду, що порожній тюбик від мазі були закриті і лежали акуратно на столі. Я підійшла до чоловіка сестри: – Хто у нас в гостях був? Племінники були? – Нікого не було! Я один сьогодні весь день. А що?Заходжу до великої кімнати, а там ціла пляшка йоду вилита на стіну (підлога при цьому не зачеплена), а на батарею видавлена ​​мазь з тюбика. Що порожня пляшечка від йоду, що порожній тюбик від мазі були закриті і лежали акуратно на столі. Я підійшла до чоловіка сестри: – Хто у нас в гостях був? Племінники були? – Нікого не було! Я один сьогодні весь день. А що?

З дитинства нам бабусі говорили, що ображати домовиків не можна, і ми завжди цього дотримувалися. Ніколи і нікому не дозволяли в нашому будинку погано відгукуватися про домовика. У моєї мами

Мати чоловіка купила хату, моя подруга не хоче там жити але заради свого житла готова терпітиМати чоловіка купила хату, моя подруга не хоче там жити але заради свого житла готова терпіти

Прибігає сусідка до мене, і каже ну все, прощатися будемо. Я кажу чого, що сталося. Нікуди ж не збиралися наче б то,переїжджаєте знову чи що. А та почала розповідати, що

Переконалася, що дружби між жінками та чоловіками не існує, обидва чоловіка проявляли знаки уваги заради одного…Переконалася, що дружби між жінками та чоловіками не існує, обидва чоловіка проявляли знаки уваги заради одного…

Дружба між чоловіком і жінкою: 2 спроби і обидві невдалі… Зараз мені майже 30 років. І за цей час я на своєму досвіді переконувалася, що справжньої дружби між чоловіком і