Мене звати Аріна. Мені лише 23 роки, але я вже відчула радість материнства. Три місяці тому у мене народилася донька. Я щаслива у шлюбі, у мене прекрасний чоловік.
Володимир непогано заробляє, він працює програмістом. Модна нині професія дає можливість мені почуватися вільно у фінансовому плані. Як же це приємно, витрачати дитячі підгузки, не переймаючись тим, чи вистачить на них завтра грошей!
Материнство, це, звісно, чудово. Люблю проводити час із малям, гуляти з нею. Та що там казати, разом зі своєю донькою я роблю абсолютно всі справи. Часто ношу її в слінгу по квартирі, залишаю її одну в ліжечку зовсім ненадовго. Я присвятила всю себе нашому маленькому янголятку.
Єдине, що мене непокоїть, це поведінка мами Володимира. Поки що ми не маємо окремого житла, тому ми живемо всі разом. Я, наша донечка, мій чоловік Вова і свекруха.
Мою свекруху звуть Ганна Станіславівна. Ах яка жінка! Їй 55 років. Ганна Станіславівна через багато що пройшла у своєму житті, адже вона виховувала сина одна. Життя так склалося, що всі турботи з виховання Вови лягли на її тендітні плечі. Вона тяжко працювала, намагалася зробити для мого чоловіка все, що могла.
Це добра, чуйна людина, вона абсолютно безконфліктна, усміхнена, часто жартує. Не приховую, що коли я виходила заміж за Вову, я була горда тим, що в мене така свекруха. Не сварлива старенька, а справжня подружка!
Зміни в поведінці Ганни Станіславівни сталися, коли я була при надії. Чим більшим ставав мій живіт, тим більше разючі речі я помітила. Наприклад, свекруха п’є чай на кухні, дивиться у віконце. Мрійливо закочує очі і видає:
«Аріно, ти скоро станеш мамою! Яка радість. Як би я теж хотіла малюка, від коханого чоловіка…»
Мене невимовно здивували ці її мрії вголос. Я була впевнена, що у свекрухи нікого немає. Вона весь час пропадала на роботі, бігала до фітнес-клубу, відвідувала салони краси.
Ганна Станіславівна дуже багато робить по дому, завдяки цьому ми маємо чистоту і порядок. Як вона все встигає? Напевно, у другої мами є кілька клонів, які допомагають їй у всіх турботах.
Коли моя донечка народилася, звичайно, я розраховувала на допомогу свекрухи. Але вона різко віддалилася!
Все частіше Ганна Станіславівна почала кудись пропадати. Раніше вона повідомляла, що йде у гості до подружки. Тепер же вона таємниче мовчить, фарбується, вбирається, крутиться перед дзеркалом биту годину під супровід несамовитого плачу внучки.
Я займаюсь донькою зовсім одна, свекруха мені не допомагає. Не чіпляюся до неї з проханнями. Завжди поступлива, у таких випадках свекруха дивиться на мене вовком. Кидає на мене пронизливий погляд і миттєво залишає житло.
У мене закралися думки, що мама Вови знайшла якогось чоловіка і почала налагоджувати своє особисте життя. Вибрала для цього найбільш непідходящий момент!
Вона мала стільки часу для цього раніше. Чому саме зараз? Зараз, коли я годуюча мама, адже мені теж хочеться збігати в салон краси, щоб не втратити привабливість для свого чоловіка. Мені теж хочеться піти на фітнес, але немає можливості, нема з ким залишити маля.
Тільки зберусь про щось попросити Ганну Станіславівну, а її вже й немає в квартирі. Як це егоїстично! Вважаю, що у 55 років треба думати про онуків, а не намагатися встрибнути в останній вагон.
Молодість пішла, якщо не вдалося раніше вийти заміж, створити міцну сім’ю, навіщо зараз витрачати на це сили? Адже шанс, що все складеться вдало, дуже малий. Всьому свій час. Підкажіть, як переконати свекруху не займатися дурницями, як достукатися до неї.
