Моєму шлюбу всього 5 років, але я вже починаю відчувати, що він тріщить по швах. Усьому винен син чоловіка від першого шлюбу. Я дуже люблю Ваню, але через нього наші стосунки з Андрієм псуються.
Коли я переїхала жити до чоловіка, його синові тільки-но виповнилося 3 роки. Поки Андрій пропадав на роботі, дитиною займалася нянька. Зрозуміло, її послуги коштують недешево. І мені не подобалося, що чоловік витрачав такі нечувані гроші, віддаючи їх чужій людині.
Тоді я поговорила зі своєю мамою та запропонувала Андрію, щоб його сином займалася саме вона. У минулому вона працювала у школі, у неї чудова освіта, і вона точно знає, як знайти підхід до дитини.
Мама погодилася на цю авантюру за символічну платню, що цілком нормально. Та й до Ванюші вона прикипіла всім серцем, бо давно мріяла про онуків.
Моєму чоловікові дуже сподобалася ідея. Звичайно, краще коли з дитиною сидить не чужа людина, це надійніше. Крім того, це дозволяло Андрію пристойно заощаджувати.
Хочу сказати, що на Ваню моїй мамі доводилося витрачати весь свій вільний час. Вона готувала йому свіжу їжу, забирала зі школи, робила з ним домашні завдання. Навіть вигадувала всякі розвиваючі ігри.
Але вона була рада, що мала можливість не просиджувати свою пенсію в чотирьох стінах, а присвячувати всю себе справді чомусь важливому.
Так тривало упродовж 5 років. Наразі у чоловіка з’явилися деякі проблеми на роботі. Тепер він отримує значно менше грошей, ніж раніше. Більше того, мій дохід став навіть вищим, ніж його.
На тлі цього Андрій заговорив про те, що більше не хоче платити моїй мамі. Мовляв, ми вже не чужі, отже, мама має сидіти з Ванею просто так.
Мене така ідея абсолютно не влаштовує. Поговорила з мамою, попросила її не сидіти із сином чоловіка якийсь час. Нехай сам із ним сидить чи знову наймає няню. Йому так і сказала. Потрібно було бачити його реакцію!
Звісно, Андрію це не сподобалося. Він не хоче нікому платити, і з сином сидіти в нього часу немає, ясна річ. Коли я заїкнулася про те, що хочу свою дитину, він сказав, що в нього вже є син, а друга дитина йому не потрібна.
Ми вже не розмовляємо тиждень. Не знаю що мені робити. Я не хочу розлучатися, але мені здається, що на нас чекає ще чимало випробувань попереду.
Мені вже 33 роки, і я розумію, що зараз це мій оптимальний вік, щоб стати матір’ю. Почуваюся дурою, яка не подумала заздалегідь про своє майбутнє. Як же бути?
