Заборонила свекрусі з’являтися в моїй хаті, бо втомилася постійно повторювати одне й те саме – не треба нікуди лізти, прийшла в гості – сиди пий чай.
Але до свекрухи не дійшло, довелося вказати їй, де знаходиться вихід, а заразом і чоловіка, який раптом рвонувся на захист матусі, відправити на ту ж адресу. Я й так дуже довго терпіла все це.
Заміжня я п’ять років, і всі ці роки я намагалася зі свекрухою вирішувати питання мирно, згладжувати кути. Але людина по-доброму не розуміла, точніше, не хотіла розуміти.
З першого дня вона вважала мене жахливою господинею. Ми з чоловіком тоді тільки переїхали до моєї квартири, яка якийсь час здавалася.
До весілля я мешкала у батьків, у них свій будинок, а квартиру я здавала. Мешканці з’їхали, ми чекати не стали, одразу ж заселилися, щоб не платити зайвого за орендовану квартиру чоловіка.
Речі не розібрані, нічого не відмито як належить, загалом, переїзд у розпалі. І це не завадило свекрусі прийти та почати вказувати пальчиком, де і що не так.
– Бачила я, звичайно, безлад, але ж не у такій мірі, – театрально закочувала очі мама чоловіка.
Звісно, безлад! Ми тільки-но переїхали! Ще нічого не розібрано, все валяється, про який порядок може йтися взагалі?
Але тоді я нічого не стала говорити, бо не хотіла псувати стосунки зі свекрухою просто на старті. Хоча зараз розумію, що таке нахабство треба було припиняти одразу ж на корені.
Саме з того моменту свекруха вирішила, що її святий обов’язок – це ходити до мене в будинок, пхати свій ніс, куди їй заманеться, а потім вичитувати мене за те, що все не так, як вона сказала.
Могла спокійно полізти в шафу для білизни, а потім заявити, що я неправильно складаю спідню білизну. Або залізти під ванну, знайти там пилюку та урочисто прийти мені її показати.
Я, як могла, зводила це жартома, ще якось намагалася пом’якшити ситуацію, щоб не зірватися і не наговорити гидот, про які потім пошкодую.
Мені чомусь здавалося, що свекруха швидко награється у борця за порядок та чистоту та заспокоїться. Але вона й не думала заспокоюватися, навпаки, смакувала.
Особливо її понесло, коли зʼявилася дитина. Свекруха бігала і квоктала, що дитина росте у безладі та антисанітарії, але допомагати й не думала.
Щоб залізти в шафу, вона мала час. А ось щоб внучку похитати, щоб я хоч помилася швиденько – це ні, вибачте. Мене все це зі страшною силою дратувало.
Остаточно мене дістало, коли свекруха нещодавно заявила, що не дозволить сину та онуці жити в такому кошмарі, тому особисто простежить, як я прибираю.
А я не спала до ладу вже три дні, настрою ніякого, ще й свекруха приперлася мене повчати. Я просто вказала їй на двері та сказала, що більше я її бачити у своїй хаті не хочу.
Крику було стільки, ніби я свекруху з її будинку виставила, а не зі свого. Та як я смію з нею так розмовляти, та хто я така та все інше.
Але бачачи, що мене вже це не пробиває, все-таки пішла геть. Звичайно, зателефонувала та поскаржилася моєму чоловікові, що її, помічницю, матір та бабусю виставили за поріг.
Чоловік прийшов, почав обурюватись, що я зовсім берега втратила, що він не дозволить так розмовляти з його мамою та виставляти її за двері.
Послухала я ці крики, відповіла, що не дозволю так спілкуватися із собою, тож чоловік може йти за своєю мамою. І я не жартувала.
Я п’ять років просила його вгамувати цю жінку, щоб вона не капала мені на мізки. Чоловік мене ігнорував. А тепер у мене зірвало планку, тепер я більше не хочу терпіти та згладжувати кути.
Якщо чоловік розумний – повернеться, але все буде вже інакше, якщо ні, то я не пропаду. Зате над душею ніхто не стоятиме.
