Загалом позустрічалися ми з ним нормально близько двох місяців, потім він просто став уникати зустрічей, і я пішла від нього

Я хотіла б поділитися своєю історією. Мене звуть Аліна, мені майже 20 років. Почну напевно зі знайомства. У моєї подруги є двоюрідний брат. Я його знала і раніше, але ми з ним ніколи не спілкувалися, навіть не віталися.

Було якесь свято (десь роки 3 тому) і ми з подругами та друзями сиділи відпочивали, а Саша (так його звати, зараз йому 24) чомусь вирішив зайти до нас. Він ледь стояв на ногах, і я намагалася його укласти спати, а він вирвався і побіг на вулицю. Я вийшла хвилин через 10 після нього (просто було цікаво куди він піде).

Дивлюся вздовж вулиці, він сидить, я потихеньку підійшла. Почала з ним спокійно розмовляти, він уже заспокоївся, я вирішила проводити його до дому, він мені всю дорогу виливав душу… Я його проводила ну і на цьому наше спілкування закінчилося.

Через деякий час він пішов до армії, я взагалі про нього не згадувала. Через 1,5 року він повернувся, була весна. У мене були свої стосунки, і я взагалі про нього не згадувала.

Настало літо, це був червень, я поїхала проводити знайомого, а там був Сашко. Ми проводили, і вирішили разом дійти до зупинки, по дорозі розмовляли і не помітивши пройшли пів міста.

Потім він посадив мене на зупинку, і я поїхала… Не бачилися, не спілкувалися з ним пів року. А потім почали спілкуватися в Фейсбуці, у нас були спільні знайомі, почали гуляти в одній компанії. Я зрозуміла, що він мені почав подобатися (я не сказала б що він красунчик, але вищий за мене на 5 см).

По ньому теж було помітно, що я йому подобаюся. Він міг з’являтися в моєму житті (на тиждень, два) і зникати, але я не показувала, що мені щось не подобається, адже у нас були вільні стосунки. В черговий раз він з’явився. У нас з ним були класні стосунки і підходила справа до близькості.

Але він наче брав мене “з полиці”, а коли награвся ставив назад. Я нічого не могла з собою вдіяти, я закохалася. Ми провели разом ніч. Після неї ми бачилися ще пару разів, але нічого не було.

Потім він в черговий раз пропав, тільки того разу мені було дуже погано. Я місяці 3 сиділа вдома, ночами ревіла, сиділа чекала його в онлайні, але його все не було.

Настав кінець листопада і ми вперше після розлуки з ним побачилися, але не спілкувалися. Я рано пішла додому (я була у бабусі за містом, а він був у родичів), вже спала, як мені дзвонить подруга і просить мене вийти.

Я виходжу (вся заспана, не нафарбована, в якійсь не зрозумілій фуфайці), а там стоїть Саша. Я сіла на лавочку, він почав зі мною розмовляти, почав просити пробачення, я звичайно ж запитала за що. Він почав нервувати, називати себе поганими словами, я сиділа як кам’яна.

Він почав кликати мене жити до себе, пропонував руку і серце. Я відтала і пробачила. На ранок я прийшла до подруги (Саша якраз там був). Він підійшов, обійняв, сидів біля мене, хоч ааніше волів приховувати наші сосунки.

Загалом позустрічалися ми з ним нормально близько двох місяців, потім він просто став уникати зустрічей, і я пішла від нього. Пройшов вже місяць, почуття мої не охолонули, я, як і раніше, його люблю, але постійно стримую себе з 2-х причин.

Перша, він завжди буде обирати когось, але не мене. По-друге, фізично я не отримую від нього задоволення, і я розумію що не зможу прожити з ним все життя…

Я написала це щоб відкритися, може дасте пораду, як мені поводитися, адже я ж його люблю…