fbpx

Загранку Галі у мене випрошувала вся сім’я

— Совісті у тебе ніякої, донечко! До рідної сестри чужу людину поселити! — видала мама. Після того, як дядько Петро повертав мені борг півтора року, я навіть ро дичам стала давати гроші під розписку.

А жебракували р0дичі у мене постійно. Хоча і посміювалися над моїм способом життя. Ні, я не дочка мільйонерів, не спадкоємиця багатого спадщини. Я просто була до остраху економною.

Я заморожувала курячий бульйон для супу, завжди вимикала світло, виходячи з приміщення і, при наявності гарячого водопостачання, милася в тазику, нагріваючи воду. У мене була ультракоротка стрижка — так я економила на шампунях, бальзамах і укладках.

Я одягалася в секонд-хендах, брала продукти по акціях в магазинах і ніколи не дозволяла собі сьогохвилинних «хотілок». Чи не заперечую, я в чомусь була схожа на бездомного.

Тільки в більш-менш доглянутій жіночій версії.Я збирала гроші, як божевільна. Вся справа в тому, що у мене була мрія. Я до сих пір хотіла купити свій будинок. Невеликий, з маленькою ділянкою, але свій.

Посадити під вікном півонії і пити чай в альтанці під яблунями. І щоб в майбутньому до мене приїжджали дорослі діти і внуки. Альтанка, маленький надувний басейн для діточок, гойдалки. Багато зелені, запашне сіно і кізоньки. Такий собі маленький пасторальний рай.

До своєї мети я йшла. Звичайно, не семимильними кроками, але все ж. Поки я судорожно перераховувала кожну копійку, більшість моїх ро дичів і знайомих жили і ні в чому собі не відмовляли. Поїздки, гулянки, шмотки-гаджети. А потім майже всі різко переженилися, нар одили дітей і влізли в іпотеки.

Все, скінчилося веселе життя, хай живе економія. З роботи звільнили? Затримали зарплату? Дитина захворіла і терміново потрібні гроші на ліки? Вихід є — дзвінок Маринці.

Коли дядько Петро зайняв у мене 20 тисяч на ремонт машини і зник на 1,5 року, я перестала довіряти людям, в плані «дай в борг».Хочеш зайняти — пиши розписку і залишай заставу. Безкоштовна крамничка «Маринка» прикрилася.

Все частіше і частіше я чула образи на мої відмови дати грошей у борг. Але мені було байдуже. Я б ще кілька років тому могла дозволити собі купити такий бажаний будиночок. Але, з кожним роком будиночок в мріях ставав все більше.

Отже, і коштів на нього потрібно все більше і більше. Коли мені виповнилося 33, давно прийшла пора думати про заміжжя і дітей, а я все ніяк не могла викинути з голови свої мрії про безглуздий будинок. Рік тому велику суму грошей у мене зайняла рідна сестра.

Їм з цивільним чоловіком не вистачало на квартиру. І навіщо брати іпотеку, якщо є я — гаманець? Вона випросила у мене 500000. Я взяла з Галини розписку і паспорт. — Через кілька місяців спадок від діда у чоловіка продати вже можна буде.

Я тобі відразу і віддам! Чотири-п’ять місяців — крайній термін! — запевняла мене сестра. Я їй повірила. А оскільки жити кілька місяців без паспорта з 2 дітьми, які часто хворіють дуже важко, вона обміняла паспорт на закордонний паспорт.

Гроші мені Галя так і не повернула. Спадщину-то вони про дали, вирішили зробити ремонт і з’їздити відпочити. Адже «один раз живемо!» А у мене в борг? — Почекаєш! У тебе все одно ні батьківщини, ні прапора, ні сім’ї, ні дітей. Навіщо тобі гроші?

Загранку Галі у мене випрошувала вся сім’я. А до того ж, я ще і знайшла ідеальний для себе будинок. І гроші мені були ой як потрібні. Від моєї пропозиції оформити в мою власність третину їх квартири, Галю відмовляли всі.

Але спрага відпочинку зіграла свою роль — вона погодилася. Я віддала їй закордонний паспорт з розпискою і стала шукати покупця на частку в Галининій квартирі. Нарешті, я переїхала зі своєї знімної кімнати в свій будинок.

Щастю моєму не було меж. І навіть численні родичі, що ганили мене на кожному кроці, не стали на заваді моїй радості. — Відгукнуться тобі сестринські слізки! Чому твоя сестра повинна з чужою людиною жити або частку у нього викуповувати?

Ще й до суду квартирант непроханий подав, щоб кімнату йому окрему виділили. Що, потерпіти не могла? Жага наживи охопила? До рідної сестрі чужу людину поселити — совісті у тебе немає! Не дочка ти мені більше! — видала мені мама і наказала видалити її номер і забути її адресу.

Мені почав приділяти увагу сусід Микита з будинку навпроти. Думаю, справа у нас йде до весілля. Тепер у мене є гарні сукні, нові туфлі і смачна їжа. Більше над златом я чахнути не збираюся. У свої 35 я тільки почала жити! Ну а ро дичі — що ж, не пройшли вони випробування закриттям гаманця, проживу якось і без них.

Related Post

Я ображався на свого батька, а він виявився не ріднимЯ ображався на свого батька, а він виявився не рідним

У моєму житті склалося так, що виростив і виховав мене одинокий батько. Свою рідну маму я взагалі не пам’ятаю і практично ніколи про неї не чув. Я спочатку дуже часто,

Після таких слів мені навіть не хочеться розмовляти зі своїми батькамиПісля таких слів мені навіть не хочеться розмовляти зі своїми батьками

Коли ми починали зустрічатись із моїм хлопцем, то були ще зовсім юними. За декілька років зустрічань, мій хлопець Назар вирішив, що прийшла пора їхати на роботу закордон, адже нічого хорошого