Як закохати в себе чоловіка і пошкодувати про це…
З 19 років я була закохана в одного з однокурсників. Зізнаюся, що саме в 19 років я вперше в житті закохалася по-справжньому. До цього віку я не розуміла, що таке справжня любов.
Спочатку здавалося, що закоханість – завтра пройде. Тільки це “завтра” все ніяк не наступало, а почуття росло день у день. Прикрим було те, що за мною намагалося доглядати безліч хлопців, але тільки не той, в якого я була закохана.
Не хочу хвалитися, але зовнішність у мене дуже навіть нічого. Та й по життю не зображую з себе “гламурну кицю” або “блондинку”. Здавалося б … Ну чого хлопцеві ще треба? Якщо ви скажите, що уваги, то матимете рацію. Я стала трохи фліртувати з ним. І ніби все заворушилося в потрібному напрямку.
Почалася любов. 4 роки тому мені здавалося, що він теж закохався в мене. Ми ходили на побачення, гуляли, цілувалися, відпочивали, подорожували, вчилися, знову цілувалися. Але тільки мене підточував мерзенний черв’ячок. Щось не давало спокою.
Тоді я навіть не розуміла, що не так. Начебто все було ідеально. Тільки він виявився дуже неврівноваженою людиною. Це якщо говорити м’яко.
Але чим довше я з ним спілкувалася, тим більше переконувалася, що у нього проблеми з психікою. Серйозні проблеми. Йому вистачало хвилини, щоб вийти з себе. Страшно було і те, що під час нападів він ставав вкрай агресивним. Міг з гаряча наробити лиха. Потім, звичайно, вибачався, запевняв, що “таке більше ніколи-ніколи не повториться”. Але це не так. Напади гніву повторювалися.
Я почала боятися свого хлопця. Сяк-так довчилась, отримала диплом. Хлопець хотів одружитися зі мною. Навіть пару раз пропозиції робив, але я ухилялася від відповіді. А потім розірвала відносини. Поїхала в інше місто, влаштувалася на роботу. Але колишній хлопець не вгамовувався – навіть їздив “в гості” до моїх батьків. Мене хотів застати. Я його реально боюся. Він неадекватний. Цікаво, чи можуть в Україні за рішенням суду заборонити наближатися до людини? Або це тільки в США так?
