Ніяк не виходить бути разом. Історія безглузда-то за своєю суттю. Шкода, що це моя безглузда історія.
Я закохалася в одруженого чоловіка. Я вважаю, що ще тоді, шість років тому, він про все здогадувався. Не хотіла розбивати його сім’ю або давати помилкові надії.
Але і коханкою бути не хотіла. Він мені іноді робив компліменти – але не більше того. Так все і тривало, якби я не вийшла заміж півтора роки тому.
Він продовжував надавати мені невеликі знаки уваги. А я звела спілкування до мінімуму, хоча продовжувала любити одруженого чоловіка.
Ні, не подумайте нічого такого, я дуже позитивно ставлюся до свого чоловіка. У мене велика симпатія до нього. Але не більше того.
У таємниці я продовжую кохати того першого.
І ось недавно я дізнаюся, що той чоловік, якого я насправді люблю, розлучився. І немов знак з небес – я дізнаюся, що вагітна. Природно, йти від чоловіка не буду, оскільки … Чорт, занадто багато цих “оскільки”.
Ймовірно, це вищі сили так жартують зі мною. Як бути далі? Я не знаю…
