Я одружена. Двоє дітей. Шлюб дуже складний, без близькості, без розуміння, без підтримки. Я хотіла розлучитися, але діти не бажали цього. І я хворіла.
Просто протягом 12 років остригаю себе наголо і мучилася від цього.
Потім, одного разу мене запросили на роботу в село, паралельно з роботою в міській школі, і там я зустріла його – свого чоловіка.
Так мені здавалося довгі роки до вчора. Я його дуже любила, і світ став для мене яскравим таким. Я досягала висот в кар’єрі і в стосунках з дітьми.
Потім у мене був рак. Коханий мене не підтримав. Повернувшись з лікарні, я знову не змогла відмовитися від нього. Потім він часто став їздити в різні країни.
Начебто постійно пропонував заміж, але ніколи і нічого для цього не робив. Тільки на словах і тільки з метою, щоб я відмовилася від цього.
Він теж був одружений, не розлучався, але робив мені пропозиції. Загалом, кошмар.
Зараз я його давно не бачила, все згадувала хороше, що було між нами. Вчора подзвонила, він попросив його нагодувати, я це зробила, а потім він мене дуже налякав своєю поведінкою.
Погано, що в будинку у мене люди перестали сміятися, діти огрубіли і не тягнуться вже в будинок. Спасибі, що вислухали. Я не буду більше зустрічатися з цією людиною, мені дуже соромно, я каюся в своїх вчинках.
