Історія сталася 4 роки тому. Гуляли на дачі, їли шашлики, запивали міцними напоями. Повеселилися добре. Та так добре, що на наступний день мені було зовсім не до сміху. Я так шкодувала, що переїла м’яса, овочів, фруктів, тортів … Зупинитися було складно.
До обіду у мене прихопило бік. Я злякалася, думала, що апендицит. Викликала швидку. Як на зло, приїхав найсимпатичніший лікар, якого тільки можна уявити. А я – в м’ятій вицвілій піжамі, вдома – бардак, на голові – пучок, та ще й вид хворобливий.
Після огляду повезли в приймальне відділення, щоб уточнити діагноз. Поки їхали, мене знудило прямо на молоденького лікаря швидкої.
Він скривився, навіть вилаявся на кшталт, я не встигла вибачитися, як ми опинилися в приймальному – і слід лікаря прохолов.
В результаті ніякого апендициту у мене не виявилося, типовий приступ гaстриту на тлі недавньої обжерливості.
Потім, після призначених таблеток і суворої дієти, що складається з води, бананів і гречки, мені стало набагато краще. На наступний день телефон задзвонив. Це був той самий лікар зі швидкої. Він запам’ятав мій номер, коли записував дані.
Ось уже рік він стежить за тим, щоб напади гастриту не повторювалися. І поблажок чоловік-медик мені не робить, більше не переїдаю!
