Закохалася в колишнього хлопця подруги через якого в неї був нервовий зрив

Сподобався хлопець колишньої подруги. Не просто якоїсь доброї знайомої, а саме спорідненої душі, ближче якої у мене нікого немає. Я знала все про її стосунки з цим хлопцям, кожну сварку, дрібниці, навіть інтимні подробиці. Розлучилися вони не на дуже веселій ноті, з його ініціативи.

У неї були сильні почуття, вона переживала, а я її втішала. Розрив став для подруги складним періодом у житті. Мало не загриміла в лікарню через нервовий зрив.

За допомогою моєї підтримки і регулярних походів до психолога вона змогла пережити розставання.

Кілька тижнів тому я випадково зустріла того самого хлопця – причину страждань моєї подруги. Не бачилися кілька років.

Ми розговорилися, згадали позитивні моменти, забігли в кафешку по дорозі. Він почав мені слати різні треки, перед сном бажати “На добраніч”. Все мило, чинно, благородно. Тонка нитка, заснована на загальному світогляді і інтересах, відразу пов’язала нас. Нічого не відбувалося, але було очевидно, до чого все йде.

І ми обидва були готові до цих відносин, адже знали одне одного довгий час.

Голос у моїй голові кричить: “Я – зрадниця! Як я можу так поступати з найдорожчою людиною ?! Згадай, як їй було важко! Спілкуватися за її спиною – уже справжня катастрофа!”.

Так, ви скажете, мовляв, поговори з нею, вона ж твоя подруга, вона тебе зрозуміє. Але у мене язик не повертається розповісти про свої почуття до того, хто буквально топче її в асфальт.

Після пережитого подругою вважаю, що мені було б правильніше викинути його з голови і жити далі. Адже вона – рідна людина. Але думка про можливе щастя з ним все не дає мені спокою. А як ви б поступили в такій ситуації?