Хочеш бути щасливим – тримай дистанцію у відносинах
Два роки тому познайомився з дівчиною на роботі, вона була моя напарниця.
Дуже хороші відносини зародилися зі старту, дуже дружні, теплі і довірливі. Через рік я примудрився в неї закохатися, хоча з самого початку знав, що у неї є наречений і ловити тут нічого, але як говориться, “серцю не накажеш”.
Весь час приховував це від неї, і до сих пір не кажу їй про це, хоча впевнений, що вона все знає і відчуває. Ми завжди з нею ділилися переживаннями, радощами. Я міг розповісти їй абсолютно все, я був впевнений, що щоб не трапилося в житті, вона ніколи від мене не відвернеться, що не буде ігнорувати без причини.
Минуло 2,5 року, ми вже пів-року як не працюємо разом. Я дуже за нею сумував і сумую, завжди шукаю зустрічі, завжди їй радий, хочу обійняти її і послухати, завжди я ініціатор зустрічей. Йшов час, а нічого не змінювалося, я все більше йшов в залежність від неї і став свого роду “залежним”, якому потрібна “доза” (зустріч), щоб настало полегшення.
Я лікуюся у психолога, якому дуже важко допомогти мені в цій ситуації. Я ніколи б не подумав, що найтепліша людина в моєму житті буде “витирати ноги” мою доброту і тепло.
Для себе я зрозумів, що я розчинився в ній, втратив свою гідність і самоповагу. Зараз працюю над відновленням себе. Ніколи не відкривайтеся занадто сильно, обов’язково отримаєте ніж в спину! Я сам в це не вірив, поки на своєму прикладі не пізнав це. Ви одні в цьому світі, довіряти можна тільки собі і не чекати нічого від інших. Удачі вам всім.
