Знайомство з кар’єристкою, або метушливі свята…
Розповім сьогодні про те, як я познайомився з шалено красивою, але занадто працьовитою жінкою.
28 грудня. Сидів в офісі, рився в папірцях. Це була п’ятниця. Двоє моїх працівників вже давно пішли. А мені не хотілося залишати справу на наступний рік. На годиннику вже було майже вісім вечора. Дуже хотілося їсти. Уже в цей час майже ніхто не працював, але знайшов піцерію, де мене не послали під три чорти, а взяли замовлення. Через 45 хвилин на столі стояла коробка з гарячою піцою.
Коробка була настільки гарячою, що обпікала руки. Це приємно … Обожнюю свіжу піцу. Відкрив кришку і … виявилося, що мені привезли зовсім не те, що я просив … Це була піца з морепродуктами, а я замовляв гостру з ковбасками. Але голод не тітка, та й бажання лаятися з піцерією особливо не було …
Чекати ще цілу годину вже точно не зміг би. Пішов за кавою. Налив собі здоровенну чашку кави, і тут на мій номер зателефонували з піцерії. Оператор вибачився і став пояснювати, що кур’єр переплутав замовлення. І якщо мені не складно, то я повинен був пройти на поверх вище в кабінет такий-то і обміняти чужу піцу на свою.
Мене це влаштувало … Навіть дуже. Я закрив коробку і пішов. Перед офісом мене зустріла дуже симпатична жінка в звуженій чорній спідниці і білій сорочці. Волосся у неї були недбало зібрані в хвіст. Незнайомка вибачилася за те, що з’їла один шматочок моєї піци … Я дуже хотів з нею познайомитися і доклав максимум зусиль, згадав всі жарти про піцу, які знав (а знав я всього пару жартів). Було вирішено так: ми разом прикінчимо обидві піци.
Виявилося, що жінка працює начальником відділу продажів. Теж закриває рік. Ми забалакались. На годиннику вже було одинадцять. Домовилися, що прийдемо на роботу на наступний день (в суботу).
Закрили кабінети. Я підкинув її до будинку.
На наступний день подзвонив їй в сім ранку. Запропонував підкинути до роботи. Вона погодилася. Я не знаю … Перший раз в житті мене настільки сильно тягнуло до людини. Було видно, що їй теж хотілося спілкуватися зі мною.
В той день я постарався доробити роботу якомога швидше, щоб залишок дня провести з людиною, до якої я виразно відчував дуже сильні почуття. Доробив роботу ще до обіду, а потім чекав дзвінка, коли ж звільниться моя нова знайома. Чекати довелося довго … На годиннику було сім вечора. Але вона все ж подзвонила.
Новий рік ми відзначали разом у мене вдома. А вже п’ятого січня короткий тиждень блаженств закінчився і моя кохана сказала: “Мені завтра треба на роботу. Підкинеш?”. Я здивувався … Що можна робити на роботі п’ятого січня … Це був перший дзвіночок))) Далі було жорсткіше.
Завтра спробую написати про всі плюси і мінуси життя з трудоголічкою. Якщо, звичайно, захочете. Дякую. Абсолютно анонімно і без деталей, хоча дехто з моїх і її підлеглих точно здогадається, про кого йде мова.
