Я не знала як допомогти своїй донці, їй всього 25, а важить вона більше 100 кілограмів. Шлюб розвалився, друзів в неї немає, всі гроші які вона заробляє спускає на їжу і речі, адже росте на по дням, а по годинам.
Я розумію, що можливо невдалий шлюб настільки її розчарував та поранив в саме серце, але ж це не привід себе змолоду так запускати.
А справа от в чому, коли моя донька вийшла заміж через кілька місяців вона повідомила нам хорошу новину, ми мали б скоро зовсім стати щасливими бабусею і дідусем.
Але чоловік Ані зра див їй з якоюсь подругою, тому Аню забрала швидка, а ще через якийсь час вона втратила дитину. На цьому фоні почалися проблеми і Аня стала заїдати їх булками та пиріжками.
В результаті з тендітної дівчинки вона перетворилася в бегемота, я хоч і мама, але і мені було прикро і навіть неприємно дивитися на неї.
Ми водили її до кращого дієтолога в місті, і до психолога водили, та нічого не допомогло. Ефект один – Аня тільки набирала вагу. Потім одна моя знайома сказала що найкраще, коли б Аня побачила яка вона гарна худа, тоді і стимул був би але як це все організувати, якщо вона сама не хоче цього.
Ідея в мене народилася дуже швидко. Я сказала Аня що перестану їй казати щось про зовнішній вигляд та вагу, і взагалі вона може робити з своїм тілом що завгодно, але натомість Аня мала б мені в свою відпустку допомогти по дачі, город, ремонт і все таке.
Всеодно ні друзів, ні сімейного щастя немає, а ще я обіцяла якщо вона мені допоможе ми закриємо багато варення, будемо пекти її улюблені пироги, я навчу її готувати. Аня повелася на цю ідею.
Ми поїхали на дачу без зайвих сумок, адже тато обіцяв привезти нам продуктів через кілька днів. Аня звісно ж була рада, що якихось кілька тижнів праці всі назавжди перестануть дорікати її в зайвій вазі.
Але тато, тобто мій чоловік не приїхав, я рано вранці написала Ані записку, забрала в неї гроші ключі від дачі і квартири і теж поїхала в місто, пообіцяла скоро повернутися.
Свою обіцянку я виповнила, повернулася через тиждень подивитися як вона, там, а моя Аня суп варить, овочевий, звісно, більше ж в холодильнику нічого не було.
Обіцяла що поїду по справам і ще через кілька днів приїду, по їхала ще через тиждень, дивлюся, а Аня овочі тушить, спаржу, кукурудзу, і шпалери переклеїла, на горищі прибралася, а якже, інтернету то нема, щоб сидіти в серіалах і заїдати все булками.
Ми і пирогів напекли, з яблуками і шпинатом, більше то нічого не було, ні м’яса, ні ковбаси, до магазину дуже далеко, гроші я в неї всі забрала. Аня плакала, психувала, обіцяла що покине все і пішки піде до міста.
Я пригрозила, тимпаче що ключі від дачі я забрала, а якщо вона покине двері відкритими то вкрадуть все, там і техніка непогана, телевізор, прикраси старі з золота, від бабусі лишилися.
Так я свою донечку на 2 місяці і лишила не дачі, їздила зрідка, привозила найнеобхідніше, що треба було сусідкою передавала, а ще на столі лишила книгу для здорового харчування, від того що зайнятися не було чим Аня і почала рецепти всякі вивчати, адже овочів в городі хоч греблю гати.
Після відпустки я не впізнала свою доньку, хоча вона розмовляти зі мною не особливо хотіла, все ще дулася, але зі 120 кілограмів лишилося хіба що 80. Коли Аня почала вдягати свої речі і готуватися до нового навчального року, адже була вчителем, вона зрозуміла що речі то великі, розмірів на 5 більші ніж треба.
Ну і в результаті я в якості вибачення відправилася з нею на шопінг. Ця історія сталася з нами 7 років тому, зараз Аня струнка, гарна, а головне здорова і щаслива, зустріла своє кохання, народила діток.
Нехай всі тоді засуджували мене, казали що я погана мама, але я змогла врятувати свою дитину від непоправної помилки, не дала загубити життя.
