Розлучаюся з дружиною. Жити почали дуже рано – мені 19 було, а їй 18, діти майже. Через два роки син народився, мої батьки допомогли квартиру купити, облаштуватися, перший час матеріально допомагали, а потім ми й самі почали працювати, встали на ноги.
Прожили 7 років в хорошому, щасливому шлюбі, але далі не склалося. Любов пройшла, розуміли це обидва. У мене інші жінки з’являлися періодично, у неї – інші чоловіки. Ховалися, скандалили, бо дратувати стали одне одного страшно.
І ось тільки в цьому році сіли, спокійно поговорили й вирішили, що час настав. Поки молоді, поки ще є можливість спокійно розійтися, не псувати одне одному більше нерви й зустріти ще свою любов. Та й на дитині всі наші скандали відбивалися не кращим чином.
Коли розходилися, я відразу сказав – квартиру їй залишаю, тому що з нею залишається син. У мене навіть не було інших варіантів, я вважав це правильним. Любов пройшла, але поважати колишню дружину я не перестав, піклуватися про неї – теж.
Вона залишилася мені близькою людиною, і я для них з сином готовий був на таке піти. Та й не знаю я, як можна інакше. Коротше, залишив квартиру, з’їхав на іншу, і почалося.
Спочатку батьки: вона винна, зрадниця, вона тебе кинула (хоча розлучилися мирно), вона іншого мужика знайшла, прибрала все до рук і так далі. Потім друзі почали дивитися косо, мовляв, розвела мене дружина, як лоха. Містечко у нас маленьке: один сказав іншому, пішло-поїхало. А я намагаюся пояснити людям, що не можу я свою дитину та жінку, яка народила, виховала його, дбала про мене багато років – на вулицю вигнати. Але ні. Підкаблучник. Ганчірка. Не мужик.
Що не так у нас з поняттями про мужність? Чому сьогодні для людей “мужик” – це той, хто від жінки більше забрав, а, розлучившись з нею, все говорить про те, якою поганою вона була? Невже так вважає більшість? Невже у мене щось не так з поняттями?
Від принципу свого не відмовлюсь. Їм не подобається думати, що я квартиру колишній дружині залишив? Добре, нехай це буде подарунок синові. Подарунок навіть не від мене, а від бабусі та дідуся.
Марина та Олексій купили дачу у травні. Невеликий дерев'яний будинок, шість соток, старі яблуні, теплиця…
- Може, цими вихідними на дачу не поїдемо, у матері твоєї день народження? - Запитала…
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…