Моїй доньці зараз півтора року. З чоловіком довго не хотіли заводити дітей, бо мені не хотілося йти з роботи у декретну відпустку. У фірмі я обіймаю посаду, до якої дуже довго йшла. На роботі мене цінують як спеціаліста, і я боюся втратити кваліфікацію. Та й заробляю набагато більше, ніж чоловік, тому не хочеться відмовлятися від матеріального достатку.
Наші батьки дуже хотіли онуків і казали, що допомагатимуть. Але коли народилася Даша, вони виявилися зайнятими. Мої батьки ще працюють, а свекруха весь свій час проводить на дачі.
Пробувши три місяці у декреті, мені треба було виходити на роботу. Але хто сидітиме з донькою? Взяти няню для такої маленької дитини, навіть не обговорювалося. І тоді чоловік сказав, що звільниться з роботи і сам стежитиме за дитиною. Пропрацювавши понад десять років на одному місці в державній установі, без жодних перспектив, він вирішив звільнитися.
Але ми не очікували такої реакції від батьків та друзів. Раніше нікому не було справи до наших проблем, а тепер кожен вважає своїм обов’язком давати поради та засуджувати. Батьки чоловіка взагалі влаштували скандал. Їхній аргумент: з дитиною має бути мама, а чоловік у ролі няньки — це ганьба. Мої тато і мама сказали, що чоловік сидітиме у мене на шиї, коли кожен чоловік, який поважає себе, повинен працювати і забезпечувати сім’ю. Але ми знали, що це вірний вихід із цієї ситуації.
Спершу не все було гладко. Чоловік часто дзвонив мені на роботу, і я давала вказівки, що і як робити. Але згодом він уже все робив сам. На вихідних я завжди його підміняла, намагалася приготувати щось смачне або просто замовляли піцу, роли чи китайську легку їжу, щоб не морочитися і побути трохи разом. Одного разу він мені сказав, що дарма декрет називають відпусткою, це справжнісінька робота цілодобово.
Зараз моя мама вже пішла на пенсію та погодилася бути з дитиною. Іноді свекруха бере її із собою на дачу. А я дуже вдячна своєму чоловікові за підтримку і вважаю, що тільки справжній чоловік міг так зробити.
