Зараз мама сльози по обличчю розтирає, бідолашній жити ніде, мужик її покинув, все погано, а пів року тому кричала, щоб я йшла до біса, вона сама розбереться, як їй жити!
Мати примудрилася втратити три квартири, бо свято вірила своєму мужику, який щебетав їй у вуха, що він чудовий бізнесмен зараз вкладе гроші, а потім до кінця життя можна не працювати.
Тепер мамі до кінця життя працювати, бо треба десь жити, а я їй допомагати не стану. Вона мене не послухала, вона зробила по-своєму, хай розбирається тепер сама.
Чи у матері завжди в голові були таргани, чи це вікове, я не знаю. Але рік тому її як підмінили. Якісь дивні вчинки почалися.
Мама у власності мала три квартири. Одну вони ще з батьком купували, дві лишилися від бабусі. Бабуся свого часу успадкувала за своєю сестрою.
Батька не стало навіть раніше за бабусю, я ще в школі вчилася. Коли мені було двадцять, не стало бабусі. Ось у мами й зʼявилися дві квартири.
Вона сама ще працювала, здавала дві квартири та непогано так жила. Я вчилася на заочному відділені та сама себе забезпечувала, мені грішми мати не допомагала, витрачала все на себе.
Жила вона в гарному достатку. Ремонт у квартирі зробила, зуби лікувала, за кордон регулярно їздила. Живи та радій, про пенсію можна не перейматися. Вона й раділа.
Але рік тому в неї раптом сталося “кохання”. Якийсь незрозумілий для мене мужик, обвішаний колишніми дружинами та аліментами, як пес блохами. Мама почала з ним жити. Точніше, він до неї переїхав, бо сам не мав нічого. Колишні дружини висмоктували з нього останнє.
Він гордо розповідав, що все залишив дружинам та дітям, але щось мені підказує, що в цього нездари нічого й не було, бо навряд чи він примудрився тричі заробити на квартири.
Я в життя мами намагалася не лізти. Ми взагалі після того, як батька не стало перестали активно спілкуватися. Мабуть, він тримав нас у стані сім’ї, а як його не стало, так і сім’я скінчилась.
Так, зідзвонювалися з мамою раз на місяць, ділилися основними новинами, на цьому все. Мені здається, більше для галочки це робили. Ну, ще раз на рік зустрічалися на день народження мами. Вона гостей збирала, мене теж кликала, ми зображали сім’ю.
На її дні народження я дізналася, що в неї новий чоловік з “багатим” минулим, а потім, за пів року, телефоном почула, що вона збирається продавати всі квартири.
Її коханий заявив, що хоче відкрити бізнес, все у нього скрізь схоплено, треба лише грошей вкласти, а потім вони купатимуться в розкоші.
Я мамі намагалася пояснити, що вона дурепа, сказала, щоб навіть не думала нічого продавати, бо це шахрайство чистої води.
Мене послали до біса, сказали, щоби не лізла не у свою справу і не розпоряджалася її квартирами. Типу, я ще занадто молода, щоб її, таку мудру жінку повчати.
Добре, я більше не дзвонила, бо маю свою сім’ю, свої турботи, часу на порятунок тих, хто хоче потонути, я не маю.
Днями мама приїхала до мене додому, вся в сльозах, істериці. Я якось змогла від неї домогтися, що сталося. А не сталося нічого несподіваного.
Вона продала всі три квартири, вони переїхали з чоловіком на квартиру якихось його друзів, він забрав гроші, щось почав зображати на тему бізнесу, але несподіванка, він прогорів, швидко зібрав дрібнички та втік. А маму виселяють із квартири, бо за неї, як виявилося, платити треба.
Тепер вона просить, щоб я їй дала притулок, якось допомогла вирішити ситуацію, а я не буду цього робити. Я її вислухала, напоїла чаєм та заспокійливим і відправила назад.
Вона сама може розібратися у своєму житті, так здається, вона говорила? Ось хай і розбирається. Коли квартири продавала, мене не слухала, а тепер я й радити нічого не стану. Не розумію, як можна бути такою тупою, просто не розумію.
