Моя історія максимально банальна. Закохався я в інституті в дівчину. Вона була головною красунею курсу. Завжди ходила з високо піднятою головою.
До такої, як зазвичай кажуть, на кривій козі не під’їдеш. Так як вчилися ми на одному потоці і жили в гуртожитку, я часто з нею стикався, були спільні проекти.
Коли вона зрозуміла, що подобається мені, то стала використовувати. Тоді я був тільки радий: вона нарешті мене помітила. В результаті крутила мною, як хотіла. Маніпулювала, іноді сміялася з мене, відразу стала спілкуватися зверхньо.
Одного разу я нарешті зізнався у своїх почуттях, але вона мене відкинула. У такій жорсткій формі, немов я рідкісний невдаха. Зробила це прилюдно – перед усіма. Причому виглядав я нормально, навчався теж, але вона явно чекала принца.
З тих пір пройшло багато років. Образи у мене не залишилося, життя круто пішло в гору. Була зустріч випуску в тому році. Я давно виїхав з рідного міста, тому туди не пішов, зате в групі зустрічі знайшов її.
Від колишньої краси не залишилося і сліду: розповніла, розлучилася, з дитиною на руках, працює касиром в супермаркеті.
З одного боку навіть стало шкода, що у неї так склалося життя, але сама ж винна, що зазнавалася. Зараз навіть радий, що з нею нічого не вийшло.
