Шість років я зустрічаюся з чоловіком. Він веде досить аморальний спосіб життя. Зустрічі у нас з ним відбуваються вкрай рідко, скажімо так, ліжко буває в середньому раз на місяць, 12 раз в рік, грубо кажучи.
Може, і не правильно починати пояснювати свою проблему з обговорення таких питань, але в моїй голові вже не залишилося нічого, на що б я могла сподіватися.
Це не основна проблема, але цей штрих досить показовий і дозволяє скласти правильне уявлення про рівень наших з ним відносин.
Я дуже хотіла за нього заміж, хотіла народити дітей, побудувати разом будинок, затишне сімейне гніздечко як основу простого жіночого щастя. Та й хто ж не хоче? Хіба що ті, хто і собі боїться в цьому зізнатися.
Я підтримувала його завжди, терпіла образи. Навіть коли він одного разу закотив на рівному місці скандал, побачивши на моєму планшеті відкритим цей сайт, який моєму чоловікові прямо став поперек горла.
Для нього принципово, щоб я «читала що-небудь корисне», а мої захоплення гороскопами і цікавість стосовно життя зірок його дратує.
За ці шість років він зраджував мені неодноразово, залишав мене без грошей, коли стояло питання, де я буду жити. Він обговорював мене з іншими жінками і сміявся з мене, навіть крав мою їжу з холодильника (заморожені шматки м’яса). Про гроші я навіть не говорю.
Я йшла від нього мільйон тисяч разів. Я обіцяла собі, що більше ніколи до нього не повернуся. Але знову все повторюється знову і знову. Коли ми миримося (навіть дивно писати це слово), я знову вірю, що у нас все буде добре, що ми одружимося, і що у нас будуть чудові діти.
Мільйон разів посилала його під три чорти, але от не можу від нього піти остаточно, щось знову мене тягне назад.
Зараз мені все почнуть писати, що я дурна і не поважаю себе, що потрібно його кинути і забути. Потрібно, але не виходить. У нього до мене є почуття і у мене вони теж є. Не знаю, що з усім цим робити, дуже втомилася і не бачу виходу.
