Я зі своєю дівчиною живу вже понад 8 років. За цей час ми ще не побралися та не завели дітей. Вона сказала, що нема де виховувати дитину, бо немає свого житла. Та й я не дуже хотів, якщо чесно. Майже добудували будинок, який вона не дуже й хотіла, а хотіла квартиру! Допомагала теща, намагалася для доньки, і я вважаю, що це нормально. Не маю нічого проти цього, але він був побудований так важко.
Згодом я помітив, що просто охолонув. Втомився! Втомився від дрібних скандалів, від небажання вибачитися, від ставлення звисока стосовно інших людей, про що неодноразово робив їй зауваження. Втомився боротися. Останній рік-півтора близькість, як СВЯТО! Та й то коротке!
У нас на роботі є симпатична дівчина їй 26 років, і на одному з корпоративів у нас закрутилося. Ще тоді я підозрював, що це буде більше, ніж флірт! Під Новий Рік ми роз’їхалися по відпустках, але повернулися після свят і все закрутилося з новою силою! Наприкінці лютого я пішов від своєї дівчини. А моя “коханка” втекла від свого хлопця.
Почав займатися продажем будинку, поїхав із новою дівчиною до її батьків і, як це не дивно, за 2 тижні, через певні обставини, повернувся до колишньої! Вона взяла.
Але нічого не змінилося. Вже 7 місяців все одно й те саме. Змін – нуль! Згоден — я винен у тому, що покинув, але чи не повинні ми разом зберігати свої почуття? Через місяць після свого повернення я зрозумів – зробив помилку! Мені було комфортно в тому коконі, який обіцяє турботу, але не затишок та комфорт у душі!
Моя співробітниця, яку я покинув, про що жалкую, чекала на мене, а я все боявся кинути кокон. Бачите, страшно. Але душа при цьому рвалася до неї. І ось моя співробітниця дала мені термін — субота, чи ніколи!
Я не наважився сказати в суботу, але, прочитавши одну книгу, зробив це на тиждень пізніше. Зараз вона не хоче мене пускати у своє життя. А я розумію, що втрачу щастя. Може, сумбурно і без дрібниць — але спробуйте розсудити: чи чекати мені співробітницю?
Не думайте: я розумію, що цей період пройде і настануть такі ж будні, як є зараз, але я ЗНАЮ, що моя душа з цією дівчиною буде щаслива і я не шукатиму в ній дрібних недоліків, як шукаю зараз кожен день у своїй дівчині.
Я спеціально упустив терміни «улюблена» та «колишня». Лише для розуміння, хто де. Мені 37, моїй дівчині 30 років.
Після весілля Поліни та Дмитра постало питання житла. Батьки Дмитра могли купити їм квартиру, або…
- Ти що, виганяєш мене? - Закричав чоловік. - Із мого власного будинку? Ти у…
Осінній вечір огорнув місто золотистим серпанком. Під ногами приємно шаруділо листя, різних кольорів і відтінків.…
Світлана вийшла за Андрія, коли їй було тридцять п'ять, а йому тридцять вісім. Обидва вже…
– Не гульбанить, не зраджує. Що тобі ще треба, невдячна? Якщо ти зі своїм чоловіком…
- Ви що, тільки з відпустки повернулися? Знову на море їздили? Який раз вже за…